Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції

Для договорів контрактації встановлено обов'язковий авансовий порядок оплати отриманої продукції. Сторони зобов'язані визначити в договорі розмір такого авансу і терміни його виплати. Так, для закупівель сільськогосподарської продукції за держконтрактом встановлено обов'язковий порядок авансового платежу в розмірі 50% вартості законтрактованої продукції.   Заготівник зобов'язаний оплатити сільськогосподарську продукцію не пізніше наступного дня після приймання продукції, а у випадку, коли заготівник знаходиться поза місцем розташування обслуговуючої його установи банку, – не пізніше п'яти днів після приймання продукції, якщо інше не передбачено в інструкціях з питань закупівель сільськогосподарської продукції. Одночасно з оплатою продукції (або після одержання рахунків господарства) заготівник оплачує вартість доставки продукції транспортом господарства.

Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України) :

визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;

порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання виробникові.

Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачаються обов'язки та порядок дій сторін, спрямовані на досягнення мети договору.   Зокрема, виробник повинен не пізніше як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. Контрактант зобов’язаний прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.

У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника. Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.  

За договором контрактації товаровиробник і контрактант (заготівельник) пов'язані взаємними правами і обов'язками. Основний обов’язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівникові або визначеному ним одержувачеві у власність в строки, якості, кількості, що передбачені в договорі, а також в погодженому асортименті. В свою чергу, основний обов’язок заготівника полягає в тому, щоб прийняти товар і його оплатити.  

Специфіка договору контрактації полягає в тому, що 1) він є замовленням держави сільськогосподарському виробнику на відповідну продукцію; 2) його предметом може бути лише сільгосппродукція, що, як правило, на момент укладання договору ще не існує в натурі; 3) однією зі сторін договору є безпосередньо виробник продукції; 4) на контрактанта покладаються певні обов'язки щодо сприяння виробнику (так договір контрактації певною мірою опосередковує відносини щодо виробництва продукції).  

Ще одна особливість цього договору полягає в тому, що виконання договірних зобов'язань виробником сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від погодних умов, тому на заготівельника покладаються додаткові обов'язки: не лише прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару.

Заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і знаходиться у визначеному місці здачі.  

Специфіка предмету договору полягає в тому, що ним є лише продукція сільськогосподарського виробництва, яка володіє двома критеріями: а) отримана в сільському господарстві; б) шляхом вирощування (зерно, овочі, фрукти та ін.) або збору з використанням природи (землі, флори, фауни), а також виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть вівці та ін.).

Договір може укладатися лише щодо речей, які наділені родовими ознаками та обмеженого роду (не картопля взагалі, а саме вирощена даним господарством). Крім того, за даним договором не можуть бути реалізовані такі товари, як продукти переробки вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, наприклад, масло, сир, консервовані овочі або фруктові соки тощо. Реалізація таких товарів повинна здійснюватися за договором поставки.  

Як і стосовно договорів купівлі-продажу і поставки, до договору контрактації застосовуються положення щодо вільних та державних цін і тарифів. Останні, зокрема, діють на ринку зерна. Так, згідно із ч. З ст. 47 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» при заставних закупках зерна сільськогосподарські товаровиробники на підставі укладених договорів заставних закупок зерна передають зерно зерновим складам, які приймають це зерно на зберігання згідно з укладеними договорами з Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, а останні протягом 3 банківських днів перераховують сільськогосподарським товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною.