Криза трьох років як особлививий період дошкільного дитинства

У три роки діти порівнюють себе з дорослими і прагнуть у всьому бути схожими на них. Вони хочуть від батьків визнання своєї незалежності і самостійності. Дитина хоче, щоб з ним радилися і враховували нього думка. Він вже сьогодні, зараз хоче бути дорослим: «Я САМ!»

Послухайте, який вірш написала психолог Л.А.Булдакова, описавши дитину, а свме її переживання в період кризи трьох років:

Я негативний і впертий

Норовливий і неслухняний,

Оточенням соціаотним я

Жахливо незадоволений.

 

Ви не даєте мені зробити крок, 

Завжди готові допомогти.

О боже! Які ж важкі

Серцеві кайдани.

Система « Я» кипить в мені,

Хочу кричати всюди:

Я - особистість, братці,

Я ЖИВУ,

ХОЧУ, МОЖУ І БУДУ!

Дорослі потреби дитини не можуть бути задоволені колишнім стилем спілкування і колишнім способом життя. Виникають протиріччя між можливостями та бажаннями дитини.

Криза супроводжується масою позитивних і негативних змін у дитячому організмі. Однак слід пам'ятати, що всі труднощі носять тимчасовий і минущий характер.

У цей період відбувається фізіологічна і біологічна перебудова організму, в результаті чого у дітей спостерігається:

Підвищена чутливість мозку до впливу навколишнього середовища.

Вразливість центральної нервової системи в зв'язку з відхиленнями в перебудові ендокринної системи.

Зниження адаптаційно-компенсаторних можливостей дитячого організму ( схильність до захворювань, особливо нервово-психічним).

Дорослим важливо вчасно помітити це і зрозуміти, що необхідно змінювати свої відносини з дитиною, тоді цей перехідний період може пройти гладко і безболісно.

Але якщо батьки не усвідомлюють, що дитина знаходиться на новому віковому етапі і колишні методи спілкування з ним вже не актуальні, то дитина може перетворитися на абсолютно некерованого малюка, головним завданням якого буде протиріччя оточуючим і примх.

Діти в три роки чекають від оточуючих, а особливо від батьків визнання їх самостійності і незалежності, навіть не дивлячись на те, що самі до цього ще не готові. Тому для дитини в цьому віці дуже важливо щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте малюкові ультиматумів, будьте винахідливими.

 Наприклад, якщо дитина виявляє бажання одягатися самостійно, нехай, в цьому немає нічого поганого, просто передбачте це і почніть збиратися на 15-20 хвилин раніше.

 Непогано працює прийом переключення уваги. Наприклад, ви збираєтеся до родичів, але підозрюєте, що на вашу пропозицію малюк може відповісти відмовою, тоді просто запропонуйте дитині вибрати одяг, в якому він поїде в гості. У підсумку ви перемикаєте увагу малюка на вибір одягу, і він не буде обдумувати їхати йому з вами чи ні.

Завжди криза трьох років у дитини проявляється збільшеною самостійністю. Малюк намагається все робити сам, навіть не дивлячись на те, що його можливості далеко не завжди відповідають його бажанням. Батькам необхідно поставитися з розумінням до подібних прагнень [25].

Постарайтеся проявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся розширити обов'язки і права дитини, дайте відчути самостійність, звичайно, тільки в розумних межах, певні межі, все ж, повинні існувати. Просіть іноді про допомогу або давайте якісь прості доручення. Якщо ви бачите, що малюк намагається щось зробити сам, але не може з цим впоратися, ненав'язливо допоможіть йому.

Щоб ваш чудовий малюк не виріс занадто впертим і неконтрольованим або, навпаки, малоініціативним і безвольним, ніколи не показуйте йому, що його думка нічого не значить і абсолютно вас не хвилює. Не придушуйте прагнення до самостійності, обов'язково довіряйте дитині посильні справи. Також не варто постійно кричати на дитину і стояти на своєму, намагаючись зламати її впертість. Це може привести або до того, що дитина просто перестане вас чути, або до виникнення заниженої самооцінки.

Не карайте малюка. Зрозумійте, що сьогоднішнє поведінку сина чи доньки – це не спрямована на вас агресія і не шкідливість характеру. Дитя просто не заслуговує покарання.

Суворо вичитуючи його після кожної його витівки, батьки ризикують виростити слабохарактерного і нерішучої людини.

Вседозволеність також ні для кого корисною не буває. Маленького тирана, не знав відмов у всіх примхи, буде надзвичайно складно адаптуватися в суспільстві.

В крайньому випадку,  коли вихователі та батьки не в силах впоратися з наслідками кризи 3 років у дітей, як поводитися – підкажуть психологи. Звернувшись по допомогу до фахівців, можна знайти вірне рішення в тій чи іншій ситуації. Багато практикуючих психологів мають великий досвід в цій сфері, вони завжди нададуть допомогу, дадуть правильні поради, як подолати труднощі, супутні цього періоду.

Підсумовуючи все вище сказане нами була складена пвм’ятка для батьків, що варто та не варто робити при спілкуванні з дитиною яка переживає кризу трьох років.

Варто:

• підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
• давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;
• підтримувати і хвалити за досягнення;
• учити дитину основних правил безпеки;
• встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
• радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
• приділяти дитині час і забезпечувати