Київський університет в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму (1933-1941 рр.)

Ряд документів з історії КДУ, а також матеріалів окремих його діячів зберігаються в фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВОВУ України). Зокрема, в фонді Народного комісаріату освіти УРСР (далі - НКО УРСР) зібрані справи 1933-41 рр. Проте, значна кількість документів у описах відсутня. Зовсім немає матеріалів за 1935 р., за 1936-41 рр. – лише частина.

Документи з історії Київського університету 1933-41 рр. зберігаються в Державному архіві м. Києва (далі – ДАК) у фонді Р-1246. Це, зокрема, накази ректора по університету, матеріали окремих факультетів (в основному – фізичного, хімічного, механіко-математичного та геолого-географічного) й окремих підрозділів, копії наказів і постанов НКО УРСР, що регулювали діяльність КДУ в досліджуваний період тощо. Велика частина документів (наприклад, накази ректорів за 1938-41 рр. (фонд Р-1246).), хоч і зазначена в описах, проте, насправді, відсутня.

Важливе місце відведено в роботі аналізу партійних (КП(б)У) та судово-слідчих (архівно-слідчі справи репресованих діячів КДУ) документів, що дозволяє відкрити невідомі сторінки університетського життя 1930-х рр., простежити зв’язок з численними суспільно-політичними змінами, що відбувались в УРСР у досліджуваний період.

Складовою частиною документальної бази дослідження є комплекс законодавчих і нормативно-правових актів радянської влади, що безпосередньо чи опосередковано торкалися системи вищої школи УРСР і КДУ.

Чільне місце у системі джерельної бази дослідження історії Київського університету 1933-41 рр. займають періодичні видання. Цінним джерелом з історії життя КДУ є університетська багатотиражка “За комуністичні кадри”. Велику наукову цінність становлять наукові періодичні видання, що виходили в КДУ в 1933-41 рр.

Аналіз джерел особового походження, зокрема, спогадів, мемуарів, листів, життєписів та автобіографій діячів КДУ дозволив по-новому подивитися на проблему. Ряд важливих документів і матеріалів міститься в особових архівних фондах діячів університету, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Так, в особових фондах Букрєєва Б.Я., Граве Д.О., Дорошкевича О.К., Зерова М.К., Кирилюка Є.П., Кримського А.Ю., Крокоса В.І., Маслова С.І., Полонської-Василенко Н.Д. тощо. Один з основних акцентів у роботі зроблено на спогадах діячів університетської вищої школи 1933-41 рр.

Важливе значення для дослідження мало залучення зображальних джерел, зокрема, значну цінність мають документи та матеріали, що зберігаються в Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Таким чином, джерельна й історіографічна база є достатньою та різноплановою для вирішення поставлених у дисертації завдань.

У другому розділі „ Відновлення та розбудова Київського університету (1933-41 рр.)” розглядається процес становлення та розвитку відновленого Київського університету, досліджується особовий склад КДУ та подається загальна його характеристика.

Відновлення КДУ в 1933 р. завершило період реорганізацій, що були типовими для системи вищої освіти в 1920-х – поч. 30-х рр. Новоутворені в УСРР університети повинні були наслідувати приклад вищих навчальних закладів РСФСР і розвиватися в річищі радянської університетської традиції. Головним завданням відновленого КДУ стало не лише підготовка „висококваліфікованих фахівців і викладачів у середніх навчальних закладах”, але й їх ідеологічне виховання.

Згідно постанови РНК УСРР від 10 березня 1933 р. державні університети повинні були увійти до структури НКО УСРР, що мав узгоджувати свої дії з ЦК КП(б)У. Справу контролю за виконанням поставлених перед університетом завдань, їх втілення у життя було покладено також на парторганізацію КДУ. Партійна, комсомольська й профспілкова організації мали виступати речниками КП(б)У та відповідних комсомольських і профспілкових структур, здійснювати нагляд за роботою КДУ, науковою і суспільною.

До складу партійної організації університету входили не лише викладачі й адмінтехперсонал КДУ, але й студенти, тому студенти могли чинити на викладачів, як партійних так і позапартійних, певний тиск. Партійна, комсомольська та профспілкова організації університету, фактично контролюючи діяльність ректорату, створивши дублюючий центр з керівництва університетом. Ці заходи повинні були забезпечити додатковий контроль влади в особі КП(б)У за КДУ.

Першим ректором відновленого університету було призначено Мельникова Д.Ф., секретарем партійного комітету обрано Гріншпуна Б.М., секретарем комсомольського комітету – Маркевича О.П., головою – профспілкового комітету Кушніра Х.І. В своєму первісному вигляді керівництво КДУ проіснувало менше року. Вже в 1934 р. розпочинається період постійних змін ректорів, що тривав до 1938 р., коли було призначено Руська О.М.

Всього за довоєнну історію КДУ (1933-41 рр.) посаду ректора почергово займали 7 осіб. Факт частих змін ректорів в 1930-і рр. свідчив про невдоволення влади роботою університетською вищою школою та про неспроможність керівництва розв’язати поточні проблеми в світлі визначених партією завдань.

Основою відновленого Київського університету стали 6 факультетів: фізико-математичний, природничий, хімічний, географічний, філософсько-історичний і літературно-лінгвістичний. Кількість факультетів не була сталою. Так, в 1934 р. на базі економічного відділу історичного факультету було утворено економічний факультет, невдовзі закритий; у кінці 1935 р. було відкрито юридичний факультет; у 1937 р. – факультет західних мов і літератури; в 1940 р. на базі фізико-математичного факультету було утворено – механіко-математичний та фізичний. Також в університеті крім стаціонару діяв заочний відділ і підготовчий – робітфак.

Не зважаючи на значні ускладнення, в другій пол. 1930-х рр. завдяки матеріальній підтримці збоку уряду були створені умови для розвитку