Лікарські рослини

Глікозиди (флавони, флавонини, ізофлавони, ксантони, антоціани, антрахінові глікозиди, нітрильні, дигіталісові, фенольні глікозиди: арбутин, саліцин, примулаверин) – це складні нелеткі і тверді речовини, гіркі на смак, які містять у собі різні цукри (частіше глюкозу), їх сполуки з іншими органічними речовинами називаються агліконами. Агліконами можуть бути спирти, альдегіди, феноли, терпени, алкалоїди (глікоалкалоїди), органічні кислоти. До складу більшості глікозидів входять елементи вуглецю, водню, кисню, інколи сірки (тіоглікозиди в хроні, редьці, гірчиці) і залишки дуже отруйної синильної кислоти (самбунігрин – в квітках і плодах бузини чорної, амигдалін – в насінні сливових). Глікозиди містяться у клітинному соку різних рослинних частин. Під впливом високої температури вони розкладаються на цукри й аглікони, яким такі рослини, як мучниця звичайна, крушина ламка, алое, гірчак перцевий, горицвіт весняний, конвалія звичайна, золотушник звичайний, солодець голий, бобівник трилистий, кульбаба лікарська, гірчиця, липа, калина та багато інших завдячують своєю лікарською дією. Посилює та прискорює ту дію наявність цукрів. Сапоніни, змішані з водою, що піняться, є також глікозидами. Діють вони як відхаркувальні та сечогінні засоби (мильнянка лікарська, остудник голий, вовчуг колючий і польовий). Вони близькі за хімічною будовою до стероїдів. Введення їх в кров спричинює гемоліз.

Дубильні речовини – безазотні неотруйні органічні сполуки, похідні фенолу, які розчиняються в спирті та воді. З білками й алкалоїдами та солями важких металів вони дають осад, з солями заліза утворюють чорнило. На повітрі, під впливом ферментів, окислюються і перетворюються на червоні або темно-бурі флобафени (вже не дають лікарського ефекту), звідки й походить темне забарвлення різних настоїв і відварів. Найбільше дубильних речовин є в корі дуба і дубових галах, у коренях перстачу прямостоячого, гірчака зміїного, суниць лісових та в траві звіробою звичайного. Вони виявляють в'яжучу та протизапальну дію, особливо при різних захворюваннях травного каналу, стоматиті, ошпарені й опіках і при шкірних захворюваннях.

Слизи – безбарвні речовини, різні за своїм хімічним складом, близькі до полісахаридів. Слиз утворюється під час варіння декотрих рослин: насіння льону, коренів алтеї лікарської, трави моху ісландського, квіток дивини скіпетроподібної тощо; з епідермісу або окремих слизових клітин рослини, рідше з міжклітинної речовини. Під дією розведених кислот слиз розпадається на різні цукри. У воді він набухає й утворює колоїдальні розчини, які пом’якшують та обволікають уражені місця у разі різних запалень. Близькі до них пектини стимулюють перистальтику кишок так само, як клітковина городніх рослин та фруктів, яка, крім того сприяє виведенню з організму холестерину.

Леткі олії з вмістом терпенів, сесквітерпенів, азоленів, терпенових спиртів, фенолів і фенольних ефірів, аліфатичних і ароматичних альдегідів, кетонів, орг. кислот, естерів, лактонів, сульфідів, тіогірчичних олій – це безазотні леткі органічні речовини, які можна переганяти з водяною парою. Вони бувають безбарвні й сильно забарвлені (наприклад, сесквітерпен, азулен), часто з приємним ароматом, пекучі на смак, погано розчинні у воді, добре – в ефірі, хлороформі, спирті та в жирних оліях. Одні діють як відхаркувальні засоби (тимол і борнеол), інші як сечогінні (олії петрушки, любистку), гірко-ароматичні речовини (ментол, аліцин, азолен), антисептичні (соснові й смерекові леткі олії). На повітрі вони стають смолами.

Фітонциди – органічні речовини, різні за своєю хімічною будовою, які утворюються в різних рослинах у процесі обміну речовин і вирізняються сильною антибіотичною дією, їх багато в часнику, цибулі, червоному стручковому перці, хроні, кропиві, городній капусті, яблуках, апельсинах, мандаринах, журавлині, брусниці, калині, черемсі. Багаті на фітонциди листки дуба, евкаліпта, берези, сосни, смереки, бузку, смородини. Вони стимулюють регенерацію пошкоджених тканин. Стійкі до дії високих температур. Називають їх атмосферними вітамінами, бо, потрапивши через легені в організм хворої людини, вони корисно впливають на її самопочуття та нервову систему.

Відомо понад 30 вітамінів. 20 із них потрібно вводити з їжею, решту організм здатний синтезувати сам. Порушення синтезу їх або всмоктування може бути внаслідок зловживання алкоголем, паління, під впливом сульфаніламідів і деяких антибіотиків, при захворюваннях травного каналу (пронос, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки), хворобах печінки, інфекційних хворобах, при надмірному виділенні вітамінів з калом або сечею у разі захворювання нирок і сечового міхура та при ураженні нервової системи. Без вітамінів неможливий синтез ферментів, яких налічують майже 700. Ферменти за невисокої температури помітно активізувати складні й численні процеси розщеплення речовин на складові частини і з них заново синтезувати інші речовини. При нестачі вітамінів такі реакції припиняються і обмін речовин розладнується.

Розглянемо деякі найважливіші вітаміни.

Ретинол (вітамін А, аксерофтол) має особливе значення для збереження зору, організму, який розвивається, та правильного функціонування статевого апарату, посилює діяльність багатьох залоз внутрішньої секреції.

Нестача його в їжі призводить до рогового переродження епітеліальної тканини, сухості шкіри, злущування її, зниження опірності організму інфекціям, порушення нормальної гостроти зору (куряча сліпота) та до відкладання каменів в нирках, жовчному і сечовому міхурі. Багато його в картоплі, капусті, огірках, городній цибулі, моркві, червоному солодкому перці, зелені петрушки, в листках кропиви, лопуха, подорожника, щавлі, шпинаті, абрикосах та інших ягодах, які забарвлені в червоний і зелений