Логіка

 

1. 1 Логiка як наука

1. 2 Логiка як навчальна дисциплiна

1. 3 Структура курсу

2 КЛАСИЧНА ЛОГIКА ВИСЛОВЛЮВАНЬ

2. 1 Логiчна форма висловлювань

2. 2 Логiчна iстиннiсть висловлювань

2. 3 Логiчнi вiдношення

2. 4 Еквiвалентнi перетворення

2. 5 Логiчне слiдування

2. 6 Завдання для практичного розв’язання

3 ЛОГIЧНИЙ АНАЛIЗ ПОНЯТТЯ

3. 1 Поняття та термiни

3. 2 Вiдношення мiж поняттями за обсягом

3. 3 Означення понять

3. 4 Методика означення понять

3. 5 Подiл понять

3. 6 Завдання для практичного розв’язання

4 ПРОСТI АТРИБУТИВНI ВИСЛОВЛЮВАННЯ

4. 1 Структура простих атрибутивних висловлювань

4. 2 Класифiкацiя ПАВ

4. 3 Логiчний аналiз ПАВ

4. 4 Завдання для практичного розв’язання

5 СИЛОГIЗМ

5. 1 Структура силогiзму

5. 2 Семантичний аналiз силогiзму

5. 3 Виведення висновкiв з посилок

5. 4 Завдання для практичного розв’язання

 

 

Логiка – наука про форми i методи правильних мiркувань.

Засновником логiки вважається Аристотель (IV ст. до н. е.). Але це не означає, що Аристотель винайшов логiку, – вiн систе- матизував наявне на той час логiчне знання, звiв його в єдину си- стему i побудував першу дедуктивну систему, яка дозволяла отри- мувати iстиннi висновки з iстинних посилок. Науку, метою якої стало дослiдження способiв отримання вивiдного знання, Аристо- тель називав <аналiтикою>. Слово <логiка> для позначення науки про форми i методи правильних мiркувань ввели стоїки на поча- тку III ст. до н. е. Вважається, що слово <логiка> походить вiд багатозначного давньогрецького слова <логос>, що може означа- ти розум, iдею, закон, порядок, принцип, слово, думка, поняття.

Зараз термiн <логiка> також використовується у декiлькох смислах:

• необхiдний та закономiрний зв’язок явищ, зв’язку наступно- го i попереднього (логiка речей, логiка подiй тощо) ;
• закономiрнiсть, послiдовнiсть у мiркуваннях (<залiзна логi- ка>, <переконлива логiка> тощо) ;
• наука про форми i методи правильних мiркувань (некласи- чна логiка, модальна логiка, традицiйна логiка).

Часто кажуть, що логiка вивчає мислення, – це не зовсiм так; логiка звичайно має вiдношення до мислення, але опосередкова- не. Предметом логiки є вираженi у мовi результати iнтелектуаль- ної дiяльностi людини. При цьому логiка не займається з’ясува- нням фiзiологiчних чи психологiчних особливостей мислення, а розглядає лише його результати, що можуть будти представленi у мовi. Отже, логiка тiсно пов’язана з мовою i цей зв’язок прояв- ляється у двох аспектах:

• логiка дослiджує лише тi результати мислення, що мають вираження у мовi;
• логiка дослiджує способи представлення результатiв мисле- ння у мовi та їх властивостi.

На початку свого виникнення, та й певним чином зараз логiка отримала тiсний зв’язок з риторикою – мистецтвом красномов- ства й еристикою – мистецтвом суперечки, тому може здатися, що логiка являє собою щось на зразок мистецтва переконувати. Здається, щоб пiдтвердити свою думку, або погодитись з дум- кою iншого, нам достатньо визнати ї ї логiчною. Та, разом з тим, людина так само часто вiдмовляється вiрити у неприємнi або не- прийнятнi для неї речi, навiть визнаючи їх логiчними. Методи пе- реконань, в основi яких лежать логiчнi прийоми, дослiджуються спецiальним напрямком логiки – теорiєю аргументацiї. У межах теорiї аргументацiї розглядаються й психологiчнi аспекти переко- наностi, що тiсно пов’язанi зi змiстом мiркування, на вiдмiну вiд такого пiдходу, логiка – це наука, що дослiджує формальнi осо- бливостi мiркувань, незалежно вiд їх змiстовної наповненостi.

Iнтелектуальна дiяльнiсть людини неможлива без оперуван- ня абстракцiями. Логiка виявляє загальнi закономiрностi, фор- ми i прийоми iнтелектуальної дiяльностi, тим самим створюючи основний iнструментарiй абстрактного мислення. Якщо на чуттє- вому рiвнi людське сприйняття дiйсностi органiзується у виглядi почуттiв, сприйняттiв та уявлень, то на рацiональному рiвнi знан- ня про дiйснiть представленi у виглядi понять, висловлювань, те- орiй. Свого часу I. Кант назвав логiку <цензурою думки>, маючи на увазi, що логiка забезпечує впорядкованiсть, структурованiсть та узгодженiсть iнтелектуальної дiяльностi. Дiйсно, впорядкува- ти вiдчуття та емоцiї дуже важко й, можливо, не варто, але ра- цiональнi форми пiзнання повиннi мати особливу <логiчну> стру- ктуру. Адже не маючи чiтких понять, впорядкованих висловлю- вань та струнких теорiй, людина не тiльки втрачає здатнiсть до рацiонального пiзнання та пояснення свiту, а й лишається можли- востi звичайного спiлкування. Можливо, якби людство володiло телепатичними здiбностями й могло безпосередньо обмiнюватись образами та емоцiями, логiка не набула б такого широкого роз- витку, та необхiднiсть оформляти знання про свiт за допомогою мови, приводить людство до логiчного аналiзу, що безпосередньо стосується форми викладення знань i обгрунтування отриманого результату.

Логiка вивчає структуру i зв’язки рацiональних форм знан- ня, вiдношення мiж ними, способи отримання iстинного знання з уже наявних знань. До рацiональних форм пiзнання вiдносять поняття, висловлювання та теорiї.

Поняття – абстрактна конструкцiя, що є результатом узагальне- ння предметiв чи явищ деякого класу i виокремлення цього класу за певною сукупнiстю ознак.

Наприклад: <дощ> – це поняття, яке не вiдсилає нас до кон- кретного дощу, що був