Макроекономічна нестабільність

Після ознайомлення з рівнем безробіття в Україні, розглянемо показники динаміки за липень 2012 – травень 2013 років серед країн ЄС. Загальний показник росту рівня безробіття серед країн ЄС протягом останніх 11 місяців становив 0, 5% (з 10, 5% до 11. 0%).

З наведеної вище діаграми чітко видно майже пряму відповідність показників рівня безробіття у Греції та Іспанії, який становив у липні 2012 року 25, 0% та 25, 3% відповідно, а в травні місяці 2013 року в обох країн зріс до 26, 9%. Серед країн ЄС, які демонструють явну негативну динаміку – Італія, ріст безробіття за останніх 11 місяців зафіксований на рівні 1, 5% (з 10, 7% до 12, 2%), дещо кращий стан справ у Франції, показники якої найбільше наближені до загальноєвропейських та становлять 0, 7% росту (з 10, 2% до 10, 9%), а лідером за зростанням показників безробіття є Кіпр 4, 1%, частка безробітних якого ще у липні минулого року становили 12, 2% а вже у травні 2013 – 16, 3%. Не велику, та позитивну динаміку демонструє Німеччина в якої рівень безробіття не піднімався жодного місяця протягом досліджуваного періоду, скоротившись з 5, 5% до 5, 3%, а також Велика Британія з 7, 8% до 7, 7%. Найкраща динаміка серед Європейських країн в Естонії, яка продемонструвала зниження рівня безробіття на 1, 9%, з показника 10, 2% до 8, 3%, що також стосується інших прибалтійських країн, які демонструють позитивну динаміку.

Розглянувши показники динаміки рівня безробіття в Україні та країнах ЄС, можна зробити кілька висновків. Поширення безробіття в Україні та ЄС прямо залежить від існування великих індустріальних центрів та економічної активності територій. В Україні на відміну від європейських країн вагомий вплив має сезонне безробіття, про яке чітко свідчить динаміка показників, адже в жодній з країн ЄС (в тому числі й туристичних Греції, Португалії, Іспанії та Кіпру) не було виявлено явної сезонної циклічності рівня безробіття, в той час як в Україні офіційне число зареєстрованих в залежності від пори року різниться в півтора рази. Також отримана динаміка свідчить про значний рівень прихованого безробіття в Україні, яке зменшується в літню пору року в результаті тимчасової зайнятості населення в різних галузях, де роботодавці не фіксують офіційного працевлаштування а також за кордоном. За даними представництва Міжнародної організації по міграції (МОМ) в Україні 6, 5 мільйонів громадян України працює за кордоном, які становлять найбільшу частку з категорії «прихованого безробіття».

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники.  До основних абсолютних показників належать: чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район; чисельність безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом; середня тривалість безробіття в місяцях.  До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно – активного населення за формулами:    (1. 1.)

 

де u – рівень безробіття; U – чисельність безробітних, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб; UL – чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, осіб; L – чисельність трудових ресурсів (робочої сили), осіб. LF – чисельність економічно-активного населення, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб.  Крім указаних основних показників безробіття, форми державної статистичної звітності № 1-ПН і №2-ПН налічують багато додаткових, які виражаються в абсолютних величинах (скільки безробітних проходять професійне навчання, скільки закінчили, а скільки припинили навчання, беруть участь у громадських роботах, скільком призначено допомогу та ін.), котрі не складно перевести у відносні. Всі вони використовуються для аналізу стану ринку праці і зайнятості.  Підсумовуючи викладене, зауважимо, що безробіття – це складне соціальне, економічне і психологічне явище з негативними наслідками для конкретної особи і суспільства в цілому.

 

 

Інфляція – довгострокове стійке підвищення загального рівня цін, що призводить до знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності. [18, c. 7].

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг і іноземних валют, що зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі учені додають до цього переліку ще і золото, надаючи йому як і раніше значення загального еквівалента. Зазвичай інфляція має в своїй основі не одну, а декілька взаємозв'язаних причин, і виявляється вона не тільки в підвищенні цін. Разом з відкритою ціновою має місце прихована, або пригнічена інфляція, яка виявляється перш за все в дефіциті, погіршенні якості товарів. Але не всяке підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися через поліпшення якості продукції, погіршення умов добування паливно-сировинних ресурсів зміни суспільних потреб. Але це буде, як правило не інфляційне, а до певної міри логічне, виправдане зростання цін на окремі товари. Сучасна інфляція має ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеосяжний, якщо раніше вона охоплювала більший або менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз – хронічний.

Отже, до найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

1. Диспропорційна – незбалансованість