Макроекономічна нестабільність

- необхідне створення у економіці нашої держави дієвого мотиваційного механізму піднесення виробництва;

- зменшення податкового тиску на економіку, що привело б до зменшення ціни реалізації товару і збільшить купівельну спроможність покупця, що сприятиме зростанню обсягу продажу та виробництва продукції;

- необхідність як найшвидшої розробки і реалізації шляхів подолання політичної кризи в Україні;

- розвиток власних внутрідержавних джерел паливно-енергетичних ресурсів, що особливо актуально на тлі загострених стосунків із Російською Федерацією;

- стимулювання розвитку енергозберігаючих технологій.

Підсумовуючи, можна сказати, що створивши в державі дієвий мотиваційний механізм піднесення виробництва значно зменшиться рівень безробіття за рахунок росту кількості робочих місць, покращиться соціальний добробут населення за рахунок формування рекреаційної інфраструктури навколо виробництв (будівництва лікарень, шкіл, спортзалів, зон відпочинку, дитсадків тощо). Зменшення податкового тиску на економіку сприятиме її детінізації (виведенні з тіньового сектору), що збільшить надходження до бюджетів різних рівнів, що дозволить виділяти більше фінансових ресурсів на розвиток енерго- та ресурсозберігаючих технологій, в свою чергу ці технології нададуть можливість суттєво економити енергоносії, тощо.

Отже, проаналізувавши різні варіанти подолання макроекономічної нестабільності, найбільш вагомими шляхи та напрямки досягнення рівноваги в Україні, на нашу думку, є наступні:

- посилення впливу на сукупні витрати і їх структуру та збільшення ефективності виробництва за рахунок забезпечення структурної перебудови виробництв та досягнення повної зайнятості населення;

- проведення антимонопольної політики;

- зменшення питомої ваги тіньового сектора економіки, дотримання необхідних пропорцій у зростанні продуктивності праці і рівня доходів населення, стимулювання інвестицій в реальному секторі економіки тощо.

 

 

 

Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію ворогом суспільства номер один. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.

Використовують такі методи подолання інфляції:

Непрямі методи включають:

1. регулювання загальної маси грошей через управління «друкованим верстатом»;

2. регулювання відсоткові ставки комерційних банків через управління ними Центробанком;

3. обов'язкові грошові резерви комерційних банків;

4. операції центрального банку на ринку цінних паперів.

Прямі методи боротьби з інфляцією, містять у собі:

1. пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим – грошової маси;

2. регулювання цін;

3. державне (за згодою профспілками) регулювання зарплати;

4. регулювання зовнішньої торгівлі, ввезення та вивезення капіталу і валютного курсу.

За підсумками вищесказаного, ми в змозі зробити наступний висновок: методи боротьби з інфляцією діляться на непрямі і прямі, останні у тому числі найефективніше впливають на уповільнення темпів розвитку інфляції у сучасній економіці.

Отже, щоб подолати знизити рівень безробіття в Україні потрібно проводити такі заходи:

- надання роботодавцям коштів на перекваліфікацію співробітників;

- відновлення ринку праці;

- відновлення роботи підприємств, а внаслідок – створення нових робочих місць;

- покращення стану виробництва;

- дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей;

- застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт.

Отже, активно проводячи дані заходи, можна суттєво зменшити рівень безробіття. Це дозволить підвищити рівень зайнятості, особисті доходи населення, шляхом створення нових робочих місць. Це в свою чергу приведе до розвитку виробництва і підвищення рівня розвитку національної економіки.

 

 

Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.

Його головною метою є, по-перше, створення умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.

По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Тобто треба створити систему мотивацій зниження цін (або хоча б стримування їх зростання) для відповідного збільшення обсягу продажу згідно із законом попиту.

По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм – мінімальний строк подолання кризи виробництва.

Підвищення сукупного попиту на вітчизняну продукцію має домінуюче значення:

треба чіткіше визначати пріоритети та напрями розв'язання проблеми підвищення сукупного попиту.

підвищення купівельної спроможності споживачів кінцевої продукції, тобто населення, що при низькому рівні використання виробничих потужностей набуває найважливішого значення.

зниження небезпеки активізації інфляції витрат та інфляції попиту. Для зниження вірогідності першої з них підвищення заробітної плати має здійснюватися переважно неінфляційними методами, які забезпечують незмінність собівартості продукції.

до цього комплексу входять екстраординарні заходи антикризового характеру щодо формування попиту та стимулювання збуту вітчизняної продукції.

до зазначеного комплексу належить система заходів щодо оцінки і стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на період виходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої, зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархії є приріст робочих місць.

створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності. Враховуючи складний і довгостроковий процес проникнення на ринки західних держав та відверту загрозу національній безпеці від продовження кризи, основним напрямом діяльності цієї системи безумовно має бути повернення на ринки Східної Європи і країн СНД.

В цілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризи виробничої сфери, безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинників, тому що нагромаджений комплекс проблем являє собою надто складну систему.

Виходячи з вищесказаного, ми можемо виділити основні шляхи подолання економічної кризи:

– перехід до ринкової системи господарювання на основі широкої приватизації землі і державних підприємств, створення акціонерних товариств, залучення іноземного капіталу тощо;  – державне стимулювання структурної перебудови господарства з метою скорочення частки енерго- і матеріаломістких виробництв, переспеціалізації підприємств, що виробляють непотрібну і неконкурентноспроможну продукцію, забруднюють довкілля;  – проведення раціональної конверсії, тобто перепрофілювання військових підприємств на виробництво товарів народного споживання із державною підтримкою оборонних заводів, що виробляють конкурентноспроможну і потрібну українській армії продукцію;  – інтеграція (зближення, об'єднання) української економіки у європейський і світовий економічний простір з урахуванням національних, економічних і політичних інтересів і захистом національного ринку;  – введення національної грошової одиниці, яка буде конвертованою, тобто обмінною на іноземну валюту;  – розвиток економічних відносин з усіма країнами світу, орієнтуючись на кращий світовий досвід.

Отже, Україна має поставити собі за мету стати передовою країною серед країн свого економічного рівня розвитку. Для цього необхідно визначити основні цілі пріоритетного розвитку країни і встановити терміни їхнього досягнення. Якщо ми досягнемо цієї мети, то надалі зможемо покласти більш амбітні цілі, які зможуть не лише позбавити нас від стихійної дії кризових явищ, але й дозволять поступово наблизитись, а потім й увійти у бажане коло передових європейських країн.

 

 

Отже, під час написання даної курсової роботи та вивчення проблемних аспектів даної теми, і зробивши аналіз чинників, які впливають на макроекономічну нестабільність, визначили основні шляхи та напрямки подолання макроекономічної нестабільності в національній економіці.

Описуючи основні показники, які впливають на макроекономічну рівновагу, розглянули причини та особливості макроекономічної нестабільності в Україні, визначили причини її виникнення і наслідки. Проаналізувавши різні варіанти подолання макроекономічної нестабільності, найбільш вагомими шляхи та напрямки досягнення рівноваги в Україні, на мою думку, є наступні:

- посилення впливу на сукупні витрати і їх структуру та збільшення ефективності виробництва за рахунок забезпечення структурної перебудови виробництв та досягнення повної зайнятості населення;

- проведення антимонопольної політики;

- зменшення питомої ваги тіньового сектора економіки,

- дотримання необхідних пропорцій у зростанні продуктивності праці і рівня доходів населення,

- стимулювання інвестицій в реальному секторі економіки тощо.

Продемонстровані нами підходи до розкриття економічної сутності існуючих ознак ринкової рівноваги в сучасній Україні істотно розширюють поле аналітичних досліджень, з можливістю конкретизації проблемних напрямів наукового пошуку.

Таким чином, макроекономічна нестабільність характеризується втратою мобільності, динамізму та гнучкості економічної системи, нездатністю своєчасно і в повній мірі пристосовуватися до змін в економіці і зовнішньому середовищі. Вона проявляється в циклічності, безробітті та інфляції.

Отже, високий рівень безробіття та інфляції виступають одним з головних факторів поглиблення бідності та соціальної нестабільності в суспільстві, тому наша країна повинна проводити активну дестабілізуючу політику, щоб досягти піднесення, процвітання економіки, та підвищення рівня життя населення.

Завдяки курсовій роботі також зрозуміла, що інфляція не завжди приносить шкоду (якщо це, звичайно, не гіперінфляція), а навіть в період інфляції можливо дещо збільшити свій власний капітал. При постійному загальному обсязі продукції реальні доходи зростуть у тих, хто має фіксовані грошові прибутки. Кредитори виграють за рахунок дебіторів. А у власників заощаджень в результаті падіння ціни зросте купівельна спроможність їх заощаджень. Але неочікувана інфляція може призвести і до дуже значних збитків. У інфляції відсутня загальна суспільна свідомість, тому вона забирає у одних і віддає іншим, чи то багатим, чи бідним, чи молоді, чи літнім людям, чи здоровим, чи хворим.

Забезпечення макроекономічної стабільності держави має першочергову роль для усіх рівнів суспільних відносин, які виникають всередині країни. Оскільки фактори впливу на показники економічного зростання держави знаходяться у корені усіх соціально-економічних зв'язків, подальше дослідження та розробка ефективних заходів з вдосконалення механізмів управління ними не втрачають своєї актуальності.

Перетворення економічної системи України та подальший розвиток у мінливому середовищі ринкової системи відносин вимагає прискіпливої уваги до макроекономічних аспектів стабільності господарського механізму держави в цілому та життєдіяльності на рівні регіонів.

Як підсумок, вищевикладеного, можу зробити висновок про те, що для подолання макроекономічної нестабільності, потрібно, щоб уряд України запровадив нові реформи, покликані сприяти перспективам економічного зростання, а саме:

- економічне зростання, яке досягається на основі підвищення ефективності виробництва із застосуванням досягнень науки і техніки;

- повну зайнятість – забезпечення робочими місцями усіх, хто бажає і здатний працювати;

- сталі ціни – зростання рівня цін ускладнює господарські зв'язки економічних суб'єктів, знижує реальні доходи населення і знецінює заощадження;

- досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв'язках.