Макроекономіка як наука

Таким чином, розрахунок ВВП за доходами включає наступні статті:

Заробітна плата найманих робітників.

Рентні платежі, тобто доходи отримувані володарями власності: землі, іншого нерухомого майна тощо.

Відсоток на позичковий капітал, тобто виплати постачальникам грошового (позичкового) капіталу, використаного при виробництві ВВП.

Поняття прибуток розпадається на два види рахунків:

а) доходи на власність, або доходи некорпоративних підприємств, які знаходяться в індивідуальній або сімейній власності, і доходи самостійних працівників: художників, письменників, адвокатів й інших працівників, які працюють не по найму;

б) прибутки корпорацій. Для цих юридичних осіб оподаткування і розподіл прибутку мають свою специфіку, яка буде розглянута пізніше.

Амортизаційні відрахування.

Непрямі податки на бізнес.

Легко переконатись, що ВВП підрахований даним методом, являє собою сукупність доходів, отриманих від економічних ресурсів, що були використані у процесі виробництва суспільного продукту протягом певного періоду (року, кварталу, місяця). Природньо, що ВВП підрахований за доходами і за витратами (за використанням), повинен бути рівний, тобто використання (витрати) ВВП є одночасно доходами осіб, які володіють тими чи іншими факторами виробництва.

 

 

Система національних рахунків характеризує процес виробництва, розподілу і кінцевого використання ВВП за певний період часу, як правило, за рік. В умовах зростаючої глобалізації світогосподарських зв'язків більшість високорозвинутих країн засновують свої системи національних рахунків на міжнародних стандартах. Найважливішим з них є СНР-93, тобто система національних рахунків, яка розроблена спільними зусиллями ООН, МВФ, Світового банку, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), відділу статистики Європейського Союзу і ухвалена статистичною Комісією ООН у 1993 році. В СНР, крім ВВП, входять й інші, тісно пов'язані з ним показники.

Як вимірник валового річного обсягу виробництва ВВП має один важливий недолік: він завищує обсяг виробництва на вартість річних амортвідрахувань і на суму непрямих податків. Нас цікавить перш за все величина, яку виробництво реально додало до добробуту суспільства, а сума амортвідрахувань, нагромаджених у спеціальних фондах, добробут суспільства не підвищує. Зменшивши величину ВВП на суму амортвідрахувань, нарахованих за рік, отримуємо ще один макроекономічний показник – чистий внутрішній продукт (ЧВП). ЧВП=ВВП-А. Із допомогою цього показника вимірюється загальний річний обсяг виробництва товарів і послуг, який країна виробила і спожила у всіх секторах свого господарства. Іншими словами, ЧВП показує розмір доходу постачальників економічних ресурсів за надані ними землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності, з допомогою яких створений цей ЧВП.

Єдиним компонентом, який не відображає внеску економічних ресурсів в ЧВП є непрямі податки. ЧВП – непрямі податки на бізнес=національний дохід (НД). Національний дохід – це знову створена за рік вартість, чистий «зароблений дохід» суспільства. Цим і визначається важливість НД як макроекономічного показника і його широке використання при порівняльному аналізі.

Якщо врахувати попередній аналіз, а саме відмінність між ВВП і ЧВП, а також ЧВП і НД, то можна зробити висновок, що національний дохід як показник визначає загальний обсяг заробітної плати, рентних платежів, відсотка і прибутку, отриманих у ході виробництва ВВП. У практиці розрізняють вироблений національний дохід. Вироблений НД – це весь обсяг знову створеної вартості товарів і послуг. Використаний національний дохід – це вироблений НД за мінусом витрат (від стихійних лих, збитків при зберіганні тощо) і зовнішньоторгового сальдо.

Національний дохід – це зароблений дохід, але це не означає, що увесь цей дохід отримують домогосподарства. Особистий дохід (отриманий дохід) і національний дохід (зароблений дохід) відрізняються один від одного по тій причині, що частина заробленого доходу – внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій і нерозподілені прибутки корпорації – фактично не надходять домогосподарствам. До речі, частина доходу, яка надходить у домогосподарства (трансфертні платежі) не є результатом функціонуючих факторів виробництва.

Національний дохід (зароблений дохід)

-Внески на соціальне страхування

-Податки на прибуток корпорацій

-Нерозподілені прибутки корпорацій

+Трансфертні платежі.

__________________________________

= Особистий дохід (отриманий дохід)

Прибуток корпорацій (акціонерних товариств) має свою специфіку використання:

1. Частину отримує держава у вигляді податку.

2. Частина, яка залишилася, виплачується акціонерам у формі дивідендів.

3. Те, що залишилося після сплати податків і дивідендів називається нерозподіленим прибутком корпорації. Ця частина прибутку використовується на створення нових підприємств, купівлю нового обладнання, тощо.

Трансфертні платежі, які не є результатом виробничої діяльності людей, можуть виступати як:

1. Виплати зі страхування від старості й від нещасних випадків, а також допомога з безробіття, яка заснована на соціальних програмах.

2. Виплати по бідності.

3. Різні виплати ветеранам, субсидії на освіту і допомога з непрацездатності.

4. Виплати приватних пенсій і стипендій.

Чи можна вважати особистий дохід таким, яким може розпоряджатися фізична особа? Ні, не можна. У цьому доході не враховані індивідуальні податки. Тому, дохід, який знаходиться в особистому розпорядженні, являє собою особистий дохід за вирахуванням індивідуальних податків. Індивідуальні податки складаються з особистих прибуткових податків, податків на особисте майно і податків на спадщину. Основна роль належить першому виду податку. Дохід після сплати податків являє собою дохід,