Макроекономіка як наука

Якщо сумувати вироблені в країні товари і послуги у всіх галузях економіки, то неминучий багатократний повторний рахунок, який суттєво перекручує реальний обсяг виробленого валового продукту. Наприклад, зерно, вирощене у сільському господарстві, перш ніж перетворитись в кінцевий продукт – хліб, проходить 4 стадії обробки:

1) збір, обмолот і сортування зерна в сільському господарстві;

очистка, сушка і зберігання на елеваторах;

розміл зерна на млинах;

випічка хліба на хлібозаводах.

Отже, для виключення багатократного повторного рахунку ВВП повинен виступати як вартість кінцевих товарів і послуг, включати в себе тільки вартість створювану (додану) на кожній проміжковій стадії обробки. Додана вартість (ДВ) – це вартість, створена в процесі виробництва на даному підприємстві, яка охоплює реальний вклад підприємства в створення вартості конкретного продукта. Тому вартість споживаних сировини і матеріалів, що купувались у постачальників і в створенні яких підприємство не брало участі, у ДВ виробленого даним підприємством продукта не включається. Інакше кажучи, додана вартість – це валова продукція підприємства (або ринкова ціна випущеної продукції) за мінусом поточних матеріальних витрат.

Підрахунок ВВП за сумою доданих вартостей покажемо на прикладі (табл. 1).

 

Із таблиці 1 видно, що якщо б сумувалася вартість всіх товарів не «очищених» від їх проміжкового продукту, то величина умовного ВВП (710 грн.) була б майже втричі більшою, ніж сума доданої вартості (250 грн.). Методом доданої вартості ми не допустили так званого повторного рахунку при вирахуванні ВВП.

Із допомогою ВВП вимірюється обсяг кінцевого випуску товарів і послуг в економіці за певний період часу. У цей показник не включаються деякі операції й послуги, які важко або неможливо врахувати:

• доходи тіньового бізнесу;
• бартерний обмін;
• робота домогосподарок у домашньому господарстві;
• робота вчених «на себе», не втілена у вигляді готової продукції: книг, приладів, зразків і т. п. ;
• оплата у вигляді чайових і т. п.

При інших методах підрахунку ВВП в нього не включаються так звані невиробничі угоди. Невиробничі угоди бувають двох основних типів: 1) чисто фінансові угоди; 2) продаж уживаних товарів. Чисто фінансові угоди, у свою чергу, підрозділяються на три основних види:

• державні трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, допомога з безробіття, стипендії, пенсії, виплати відсотків із державного боргу тощо). Вони являють собою просто перерозподіл створеного ВВП. Отримувачі цих платежів не вносять якогось внеску у створення поточного обсягу виробництва;
• приватні трансфертні платежі (разові виплати з приватних фондів, стипендії приватних осіб і організацій тощо). Наприклад, сюди можна віднести відомий Фонд Сороса, який надає допомогу у розвитку науки і освіти у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні;
• угоди з цінними паперами (акціями, облігаціями). Вони не збільшують поточне виробництво.

Виключення сум уживаних речей із ВВП здійснюється тому, що такі операції або не відображають поточного виробництва, або включають подвійний рахунок. Наприклад, легковий автомобіль випуску 2000 року, проданий у поточному році. Цей продаж не супроводжується збільшенням поточного виробництва. Автомобіль вироблений у поточному році й повторно проданий буде враховувати подвійний рахунок.

 

 

Із допомогою показників валового продукту робиться спроба виміряти обсяг річного (квартального, місячного) випуску товарів і послуг в економіці. Ця загальна, зведена величина валового продукту нас цікавить (має значення):

• із точки зору того, з чого вона складається;
• на що вона витрачається.

Наприклад, якщо в Україні у певному році ВВП гіпотетично склав 500 млрд. грн., то нас цікавить із чого складається ця сума і на що вона витрачена.

Як виміряти ринкову вартість всього обсягу виробництва? Існують два основних підходи до виміру ВВП. Перший може бути визначений шляхом сумування витрат на купівлю всього обсягу виробленої у даному році продукції. Це визначення валового продукту за витратами. Другий підхід передбачає сумування всіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. Це визначення валового продукту за доходами. Якщо представити це у формі простого рівняння, то можна сказати, що:

• Обсяг витрат на купівлю Грошовий дохід,
• товарів, вироблених у = отриманий від виробництва
• даному році продукції даного року

За своєю сутністю, це не просто рівняння, це – тотожність. Купівля, тобто витрачання грошей, і продаж, тобто отримання грошей, являють собою, дві сторони однієї і тієї ж угоди. Те, що витрачено на виробництво продукта, є доходом для тих, хто вклав свої людські і матеріальні ресурси у виробнитцво даного продукту і його реалізацію на ринку (згадайте модель кругообороту ресурсів, продуктів і доходів).

Розрахунок ВВП за витратами передбачає сумування всіх видів витрат на створення кінцевого продукта або послуги. Він включає наступні статті:

І Особисті споживчі витрати (С). Це товари повсякденного