Макроекономіка як наука

Таким чином, валовий внутрішній продукт є досить важливим показником обсягу виробництва товарів і послуг, але він не може бути універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому, як зазначалося вище, не враховується ряд важливих чинників добробуту. ВВП є насамперед показником потужності ринкової національної економіки, а не показником економічного добробуту суспільства.

У зв'язку з цим в економічній літературі зроблена спроба сконструювати нові показники економічного добробуту суспільства, які враховували б ті чинники, що не враховує ВВП. У макроекономіці вже є такий показник – чистий економічний добробут суспільства (ЧЕД). Вперше цей показник був введений у наукову термінологію у 70-ті роки ХХ століття американськими економістами У. Нордхаузом і Дж. Тобіном. Він не є конкретним самостійним статистичним показником, а застосовується тільки як доповнення до ВВП.

Чистий економічний добробут суспільства визначається вирахуванням з ВВП грошової оцінки негативних чинників (Чн), що впливають на добробут, та додаванням результатів неринкової діяльності в грошовій оцінці (Рнрд) і грошової оцінки вільного часу (Вч) :

ЧЕД = ВВП – Чн + Рнрд + Вч.

Кількісно виразити чистий економічний добробут суспільства непросто. Вся складність полягає в тому, що дати грошову оцінку видам діяльності, які не мають ринкового характеру, досить важко.

Таким чином, ЧЕД є відносно корисним у роботі статистичної служби країни показником. Однак на практиці статистичні служби ООН і національного обліку окремих країн не мають уніфікованої методики розрахунку чистого економічного добробуту суспільства.

 

 

Сукупний попит і фактори, що його визначають.

Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.

Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.

СУКУПНИЙ ПОПИТ І ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ

Моделі попиту і пропозиції для одного товару, особливо корисні для розуміння відмінностей і обсягів виробництва окремих товарів і послуг. Вони показують, чому ціна рівноваги, наприклад хліба, значно менша, ніж ціна рівноваги діаманта, або чому ціна бареля нафти вища, ніж ціна бареля води.

Аналіз питання попиту і пропозиції на макрорівні вимагає об'єднання (агрегування) великої кількості окремих товарних ринків в «складовий» ринок, на якому основними змінними є рівень цін і реальний обсяг національного виробництва.

Сукупний попит показує різні обсяги товарів і послуг національного виробництва, який споживачі (підприємства, держава, окремі люди) готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Сукупний попит можна зобразити графічно:

 

 

Р – рівень цін; О – реальний обсяг виробництва.

Крива сукупного попиту АD вказує на те, що чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений, і навпаки.

Крива сукупного попиту по формі така ж, як і на окремий товар. Чому? Причини тут різні. Траєкторія руху кривої індивідуального попиту визначається ефектами доходу і заміщення. Але це пояснення не є правомірним, коли ми маємо справу з сукупностями. Логічне обгрунтування ефекту заміщення (один товар стає дешевшим у порівнянні з усіма товарами) у даному випадку неможливе, тому що ціни у цілому або падають або зростають.

Рух кривої сукупного попиту визначається перш за все трьома ціновими факторами:

• ефектом відсоткової ставки;
• ефектом багатства;
• ефектом імпортних закупок.

Відсоткова ставка – це ціна за користування позиченими грошима. Більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку, викликає скорочення попиту на реальний обсяг виробленого національного продукту, і навпаки (гіпотетично припускається, що обсяг грошової маси в економіці залишається постійним). Коли рівень цін підвищується, підвищуються і відсоткові ставки, а підвищені відсоткові ставки, у свою чергу, приводять до скорочення інвестиційних і споживчих витрат, і навпаки. Наприклад¸ для фірми, яка купує інвестиційні товари, має велике значення ставка відсотка, за якою можна взяти гроші в кредит у комерційного банка. Чим вища відсоткова ставка, тим нижчий інвестиційний попит. Разом з тим і споживчий попит реагує на підвищення відсоткової ставки – адже багато товарів довгострокового користування купуються на основі споживчого кредиту. Подорожчання кредиту включає зменшення споживчих витрат.

Ефект багатства. У найбільш загальному вигляді багатством називається наявний грошовий запас. При більш високому рівні цін цей грошовий запас (фінансові активи підприємств, населення) зменшується і відповідно зменшується купівельна спроможність (попит) населення, і навпаки. Наприклад, в Україні з 1 січня 1992 року були “відпущені” ціни, тобто ціни формувались не державою, а ринком. Стрибок цін був надзвичайно високим, що призвело до знецінення грошових заощаджень фізичних і юридичних осіб. Реальна купівельна спроможність цих запасів (заощаджень) знижувалась пропорційно зростанню рівня цін, а зменшення реальних грошових запасів, у свою чергу, привело до зменшення сукупного попиту.

Ефект імпортних закупок. При підвищенні цін у країні ефект імпортних закупок приводить до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги, і навпаки. Обсяги імпорту і експорту залежать, крім іншого, від співвідношення цін у даній країні й за кордоном. Наприклад, при підвищенні рівня цін в Україні, товари і послуги іноземного виробництва стають відносно дешевшими (при інших рівних