Методологічні основи історії світової педагогіки

Значна увага приділялася розвитку ідей громадського дошкільного виховання українах Європи з другої половини ХІХ та впродовжХХ ст. 

Розвиток капіталістичного виробництва, масове залучення до нього жінок та дітей зумовили потребу в створенні виховних установ, де утримувалися б діти з дошкільного віку. Тому в першій половині хх ст. 

Були створені «Будинки дитини» в Італії, дитячі садки у Німеччині,спецшколи у Польщі та ін., метою діяльності яких був усе6ічний розвиток дітей у дошкільний період та пiдгoтoвка їх до школи, до майбутнього життя та праці загалом. 

Організатором громадськогодошкільного виховання у Франції була Поліна Kepгомар, яка надавала великого значення створенню материнських шкіл, розробці програм для роботи з дошкільниками. Особлива роль, на іі думку, належала так званим пpeдметним урокам, спостереженням дітей за навколишнім життям, природою, а також організаціі діяльності дітей. 

Бельгійський учений-психолог, лікар Овід Декролі розробив наукові засади розвитку дітей, спираючись на закономірності пере6ігу психічних процесів, здатність до сприймання, гнучкість уяви тощо. Виходячи з цього, він створнв програму розвитку дітей на основі комплексів, побудованих на так званихцентрах інтересів. 

Особливо визначна роль у розвитку та поширенні ідей громадського дошкільного виховання у першій половині ХХ ст. належить італійському педагогу Марії Монтессорі. Перша в Італії жіика - доктор медицини створила в Римі, а згодом в інших містах Італії, а також в інших країнах Європи систему Будинків дитини для дітей робітників, де реалізувала розроблений нею метод Монтессорі. В основу цього методу покладено три головні засади: виховання має бути вільним, індивідуальнимl і спиратися на результати сnостережень за дитиною. Характерною ознакою педагогіки М. Монтессорі є зосередження уваги на сенсорному розвитку дітей. З цією метою вона створила дидактичну систему, спрямовану на оволодіння дітьми основними числовими, геометричними, просторовими уявленнями. Багато уваги М.Монтессорі приділяла підготовці виховательок, яких вона називала вчительками, а6о керівницями. Педагог, на думку М. Монтессорі, передусім експериментатор, і не повинен нав'язувати вихованцям ті чи ті знання, а має керувати процесом їхнього розвитку, надаючн необхідний дидактичний маеріал. 

 Нині метод М. Монтессорі визнано в усьому світі. Ідеї італійськоо педагога популяризуються, за цим методом працюють школи і дошкільні заклади. 

 У ХХ ст. також набули поширення педагогічні системи представників так званої нової школи, зокрема французького педагога С. Френе та австроугорського вченого, представника антропософіїР. Штейнера.У творах Cелестена Френе «Нова французька школа», «Звернення до батьків», «Моральне та громадянське виховання», «Формування особистості»подано систему виховиих впливів на розвиток особистості дитини, серед яких значне місце посідають праця та гра. 

Педагогічні ідеї С. Френе, спрямовані переважно на організацію навчально-виховної роботи в школі, певним чином вплинули на організацію педагогічного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах. 

Рудольф Штейнер побудував свою педагогічну теорію і практику на засадах учення про єдність людського тіла, душі і духу. Він засновник вільної вальдорфськоі школи, діяльність якої грунтувалася на положенні про процес розуміння та пізнання людини. Р. Штейнер широко пропaгyвав ідеї вальдорфської педагогіки в країнах Європи, виступав з лекціями перед педагогами, лікарями, батьками. 

 Наприкінці ХХ ст. педагогічні системи С. Френе та Р. Штейнера почали застосовуватися в Україні та Росії. 

Загалом класична західноєвропейська дошкільна педагогіка, починаючи від педагогічної системи Я. А. Коменського і закінчуючи педагогікою М. Монтессорі та вальдорфською педагогікою, значною мірою вплинула на розвиток вітчизняноі педагогічноі думки й досі має неа6ияке значення для сучасної теорії та практики дошкільнаі освіти. 

 У творах Cелестена Френе «Нова французька школа», « Звернення до батьків», « Моральне та громадянське виховання», «Формування особистості дитини і підлітка» та інших подано систему виховиих впливів на розвиток особистості дитини, серед яких значне місце посідають праця та гра. 

Педагогічні ідеї С. Френе, спрямовані переважно на організацію навчально-виховної роботи в школі, певним чином вплинули на організацію педагогічного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах. 

Рудльф Штейнер побудував свою педагогічну теорію і практику на засадах учення про єдність людського тіла, душі і духу. Він засновник вільної вальдорфськоі школи, діяльність якої грунтувалася на положенні про процес розуміння та пізнання людини.Р. Штейнер широко пропaгyвав ідеї вальдорфської педагогіки в країнах Європи, виступав з лекціями перед педагогами, лікарями, батьками. 

 Наприкінці ХХ ст. педагогічні системи С. Френе та Р. Штейнера почали застосовуватися в Украіні та Росії. 

Загалом класична західноєвропейська дошкільна педагогіка, починаючи від педагогічної системи Я. А. Коменського і закінчуючи педагогікою М. Монтессорі та вальдорфською педагогікою, значною мірою вплинула на розвиток вітчизняної педагогічної думки й досі має неа6ияке значення для сучасної теорії та практики дошкільної освіти. 

 

1. Життя, педагогічна діяльність і світогляд Яна-Амоса Коменського
2. Загальнопедагогічні ідеї Я.А.Коменського
3. Дидактика Я.А.Коменського

 

1.Я.А.Коменський (1592-1670) - фундатор наукової педагогіки, великий чеський мислитель жив і творив у XVII ст. Це століття в історії Чехії знаменне як століття відкритої боротьби між феодалізмом і капіталістичними елементами, що бурхливо розвивались, боротьби народних мас з феодальним дворянством та католицькою церквою. Протест проти феодалізму часто набирав