Методологічні основи історії світової педагогіки

...Ми живемо в такий час, коли без оволодіння науковими знаннями неможливі ні праця, ні елементарна культура людських стосунків, ні виконання громадянських обов'язків. Учіння не може бути легкою і приємною грою, що приносить лише насолоду й задоволення. І життєвий шлях підростаючого громадянина не буде легкою прогулянкою по втоптаній стежці. Ми повинні виховувати високоосвічених, працелюбних, наполегливих людей, що готові подолати не менші труднощі, ніж долали їхні батьки, діди і прадіди. Рівень знань молодої людини 70 —90-х років буде незрівнянно вищий за рівень знань молоді попередніх десятиліть. Чим більшим колом знань треба буде оволодіти, тим більше треба буде зважати на природу людського організму в період бурхливого росту, розвитку й становлення особистості — в роки дитинства. Людина була й завжди залишиться дитям природи, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури. Світ, що оточує дитину, — це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму. Але водночас з кожним роком зростає роль тих елементів середовища, що пов'язані із суспільними відносинами людей, з працею.

Процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини дошкільного й молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Істина, в якій узагальнюються предмети і явища навколишнього світу, стає особистим переконанням дітей тоді, коли вона одухотворюється яскравими образами, що впливають на почуття. Як важливо, щоб перші наукові істини дитина пізнавала в навколишньому світі, щоб джерелом думки були краса й невичерпна складність природних явищ, щоб дитину поступово вводили в світ суспільних відносин, праці.

Із самого початку роботи в Павлиській школі я зацікавився дітьми молодшого віку, особливо першокласниками. З яким трепетним хвилюванням переступають діти поріг школи в перші дні свого навчання, як довірливо дивляться в очі вчителя.

 

 

Олександра Платонівна Усова (1898—1965)

О. П. Усова — видатний теоретик у галузі дошкільного виховання, член-кореспондент АПН КГ'іРСР — досліджувала й розробила основи дидактики радянського дитячого садка, теорію гри, побудову педагогічного процесу та інші актуальні проблеми теорії і практики дошкільного виховання. За її участі й керівництва у 1961 р. було створено єдину «Програму виховання в дитячому садку», яка охоплює процес навчання та виховання дітей від народження до 7 років. В уривках з праць «Навчання в дитячому садку», «Роль гри у вихованні дітей» розкриваються найважливіші положення про місце навчання та гри у всебічному вихованні дошкільників.

Григорій Силовий Костюк (1899-1982)

Г. С. Костюк — видатний психолог і педагог, талановитий експериментатор і теоретик, автор першого в Україні підручника з психології (1939), що багаторазово перевидавався, організатор і керівник Науково-дослідного інституту психології (нині Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України). В наукових працях ученого розроблено методологічні та теоретичні підходи до основних проблем психічного розвитку особистості, формування мислення у дітей, розвитку їхніх здібностей, психології дитячої діяльності тощо. У хрестоматії наведено положення з праць Г. С. Костюка, що безпосередньо стосуються психофізичного розвитку дітей дошкільного віку

ПРО РОЛЬ СПАДКОВОСТІ, СЕРЕДОВИЩА

І ВИХОВАННЯ В ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

...Із чим же народжується дитина на світ? Вона не народжується із закладеними в її природі ідеями, прихованими в ній апріорними формами свідомості, як стверджували філософи-ідеалісти. Вона не народжується злою або доброю, мужньою або полохливою, поетом або філософом і т. ін. Проте вона і не є чистою дошкою (їаЬиіа газа) або просто воском, з якого можна ЛІПИТИ, кому що заманеться. Дитина народжується з певними передумовами для подальшого свого психічного розвитку.

Такою передумовою насамперед є наявність фізичної організації, яка ще не набула свого розвитку, проте вже має основні людські риси, зокрема наявність нервової системи, що несе в собі задатки для розвитку різноманітних психічних властивостей.

...Від народження дитина має також органічні потреби і пов'язані з ними інстинктивні потяги. Деякі дослідники знаходять більшу кількість їх у дитини, інші — меншу. Проте майже всі погоджуються, що її інстинкти своєрідні і відрізняються від інстинктів малят тварин...

...Отже, тут існує певна неминучість. Вона полягає в тому, що на основі людських спадкових передумов народжується людська істота з величезними можливостями розвитку. Зрозуміло, що визнання цієї неминучості не має нічого спільного з фаталізмом. Воно не тільки не перешкоджає здійсненню наших виховних завдань, а й, навпаки, слугує його необхідною природною передумовою.

Олександр Володимирович Запорожець (1905—1981)

О. В. Запорожця