Методологічні основи історії світової педагогіки

 

 

РОЗУМОВЕ І МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ВІД ПЕРШОГО ВИЯВУ СВІДОМОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

...Перш ніж говорити про моральне виховання, запитаємо в себе, що таке моральна людина. Зверніться з цим запитанням до кількох людей і ви отримаєте зовсім різні визначення. Різні класи суспільства зовсім не сходяться між собою в своїх ідеалах, у поняттях про мораль. У світському колі найбільшою повагою користується та жінка, яка в жодних життєвих обставинах не поступиться зовнішніми звичками, одним словом, така, яка свято береже забобони бездіяльних людей. Ідеал жінки з інтелігентного кола зовсім інший. Так само діаметрально протилежні погляди на мораль має одне покоління порівняно з іншим.

Моральною людиною може вважатися та, яка свято виконує свої обов'язки щодо сім'ї та суспільства, та, яка, не покладаючи рук, працює все життя, наскільки вистачає сил і вміння. Під час подібних прогулянок і бесід не треба забувати й того, щ0 зумовий розвиток дитини здебільшого може йти пліч-о-пліч з ес-гичним. Звертайте увагу вашого вихованця на блиск сонця і його хід, а також на те, як ті чи ті явища відображаються на навколищ-\ природі; не втрачайте нагоди милуватися разом з нею місцево-ЇМИ з пишною рослинністю, краєвидами безкрайого моря, його мо-гніми хвилями, грою в них сонячного проміння, красою неба і :арок, які час від часу набувають таких фантастичних форм, хирними високими скелями і горами; не залишайте поза увагою ні рева, ні кущика, ні квітів, ні метелика, ні гарного «сонечка», ні зумочка, який тече, ні дощових краплинок на листочках, коли во-

тремтять, ніби алмази, і переливаються багатьма кольорами. Не-й ваш вихованець прислухається і до пісень робітників у полях, і співу та щебету птахів, і до дзюрчання струмочка; хай вдихає хмяні квіти і рослини.

Якщо ви розкриєте перед дитиною цю велику книжку природи і руватимете нею, вона всією душею прив'яжеться до навколишнього ту і дуже швидко почне спостерігати не тільки абсолютно само-йно, без будь-якого керівництва з вашого боку, а й поступово і вас штовхуватиме під час спостереження чудових картин і явищ при-ди на такі сторони, які ви ще не зуміли помітити або до яких досі тишалися байдужими. За такого виховання в дитини прогресує ін-зес до природи, її цікавість і спостережливість щодня помітно зстають. Те, що не цікавило минулого тижня, сьогодні доступне її зумінню і цікавить її, кличе й вабить до себе. Треба помічати цю слідовність розвитку, щоб не спонукати дитину до спостережень, редчасних для її віку і ступеня розуміння...

 

 

НЕ 2.8.Єлизавета Іванівна Тихєєва, Луїза Карлівна Шлегер– визначні діячки в галузі дошкільного виховання.

Визначна діячка в галузі дошкільного виховання

в Росії, послідовниця К. Д. Ушинського.У роки будівництва нової системи дошкільного виховання виявила себе як талановитий теоретик і методист, розробила низку педагогічних положень про роботу дитячого садка; її педагогічні вимоги увійшли в історію дошкільної педагогіки під назвою «метод Тихєєвої», суть якого полягає в поєднанні гри та праці.Розробила методику розвитку мови дітей, основи сенсорного виховання, систему дитячих ігор і занять, дидактичний матеріал для наочного навчання. Всі її педагогічні праці пронизані ідеями народності, наступності в освітньо-виховнійроботі всіх ланок системи освіти, і передусім школи і дитячого садка. У книзі «Сучасний дитячий садок, його значення й обладнання» (1914, 2-ге вид. — 1920) виклала

основні положення щодо організації і методики роботи дитячого садка.

ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ТА ДИТЯЧІ САДКИ

Серед питань, які хвилюють сучасну педагогічну думку і висуваються нею на перший план, питанню про дошкільне виховання, за важливістю і значенням його, належить одне з перших місць. Однак замислимось над виразом «дошкільне виховання», спробуємо розібратися в тому, який зміст можна в нього вкласти, і ми неодмінно дійдемо висновку, що в цьому виразі приховане якесь велике непорозуміння, що воно може бути пояснене і виправдане остільки, оскільки до останнього часу суспільна турбота не торкалась зовсім дітей дошкільного віку. Чи може виховання бути «дошкільним», «шкільним» або якимось іншим? Звичайно, ні. Виховання тільки одне, що охоплює весь період формування особистості. Початок виховання збігається з початком життя людини, а завершується воно часто тільки з її смертю; і крізь усі ступені дитинства й юності проводить воно, лише з деякими видозмінами методичних прийомів, одні й ті самі основні принципи.

Сім'я, що виховує своїх дітей, добре чи погано — інше питання, виховує з першого року життя дитини. Якщо виховна діяльність її потребує корективів, допомоги та вказівок, то в усьому своєму обсязі, без відмінності ступенів і віку. Виховання дітей у сім'ї в шкільному віці ні на волосинку не вище, не раціональніше за дошкільне. Якщо ми визнаємо виховання в сучасній сім'ї взагалі, ми не зможемо не визнати і дошкільного виховання в сім'ї. Не така справа з вихованням громадським. Навчаючи і претендуючи виховувати дітей шкільного віку, державні і громадські організації поки що майже зовсім ігнорують дошкільний вік, а тому