Методологічні основи історії світової педагогіки

Говорити тут про значення педагогії взагалі було б зайвим. \Уі55еп §іеЬг. Маспі (від знання — сила), говорять німці: важливість науки, що має своїм предметом вказати на засоби, якими можна здобути знання, в поширеному значенні цього слова, зрозуміла всякому освіченому читачеві, але я вважаю за потрібне дещо ширше сказати про ту частину цієї науки, що стосується дитячого або взагалі первісного виховання, яке донині не досить розуміють.

Довго увага педагогів була звернена на вищі ступені навчання, і лише тепер помітили, що вони недосяжні для людини, з ранніх літ, можливо, з чотирирічного віку, розумно не підготовленої... Досі ще багато хто думає, що справжнє виховання починається з дванадцятирічного віку, — це одна з найнебезпечніших помилок, і займайтеся чи не займайтеся дитиною, навчайте її чи не навчайте, але з чотирьох років вона вже виховується — якщо не вами, то сама собою й усім, що її оточує: словами, які ви промовляєте, не думаючи, що вони нею були помічені, вашими вчинками, навіть неживими предметами, які випадково знаходяться навколо неї.

 Поступово дійшли до таких, очевидно, досить простих переконань: що в педагогії багато прекрасних теорій, але мало таких, що застосовуються; що успіх педагогії, як і будь-якої іншої науки, залежить від багаторічних раціональних, практичних спостережень; що найдосконалішою метою педагогії є та, котра подає найбільше засобів для спостережень за розвитком духовного процесу в дитині й навчає користуватися цими спостереженнями...

З чого ж почати, запитають у мене, інакше кажучи, в чому полягає головне завдання розвитку духовного заряду в людині? Відповідаю: змусити говорити ті стихії духовні, з якими ми народжуємося, які навіть у немовляти виявляються у вигляді несвідомих спонук, незв'язаних думок і з яких зрештою утворюється те, що досить неточно називається вродженими поняттями, але котрих значно більше, ніж зазвичай гадають; навести учня на той шлях, яким він від несвідомих понять може поступово дійти до свідомих; те, що неясно уявляється його душі, висловити певним словом і пов'язати те, що дитячому розуму уявляється розрізненим, таким, що не має між собою ніяких відносин...

Проте не слід думати, що ці вроджені поняття можуть розвиватися самі собою без сприяння навколишніх обставин. Те, що ми називаємо вродженими поняттями, за відсутності кращого слова, є, власне кажучи, живий продукт нашого духовно-тілесного організму і помічається навіть у нижчих тварин. Кюв'є, якщо не помиляюсь, говорив, що перед бджолою повинен носитися фантом геометричної п'ятигранної форми чашечки; здійснити цей фантом є жива потреба організму бджоли; але бджола може і не здійснити його; її крила, ноги, хоботок можуть бути погано створені, не розвинені; вона може не знайти навколо себе того матеріалу, який їй потрібен для побудови чашечки; готова геометрична форма залишиться безплідною. Навіть у рослин, хоч кожна насінина містить у собі можливість розвинутися в рослину, проте не кожна насінина виростає, а виростає лише та, що поставлена в умови росту, якими є волога, ґрунт тощо. Навіть у мінералах магніт виявляє свою дію лише при зустрічі із залізом або з іншим магнітом. Те саме явище повторюється і в людині, лише, певна річ, на кілька ступенів вище й частіше, наскільки людина вища від тварини, рослини, мінералу. Так, наприклад, поняття про число, міру, мову, витонченість існує в душі людини, проте це поняття може й не розвинутися, якщо потреба здійснити це поняття не буде задоволена навколишніми обставинами. Тому визначення числа недоступне для того, хто ще не привів у рух свою обчислювальну здібність на досвіді. Безглуздо говорити дитині про дієслово, починаючи з відомого визначення: «Дієслово є частина мови, що виражає дію чи страждання».

3.Казки для дітей В.Г Бєлінського. 

Віссаріон Григорович Бєлінський(1811-1848) – громадський діяч, демократ, піддав різкій критицістаново-кріпосницький характер сучасної йому виховної системи, протиставляючи їй ідею однакового для всіх виховання. Обгрунтував принцип народності у вихованні, під яким розумів урахування у виховному процесі особливостей свого народу і того місця, яке він посідає у «великому сімействі людського роду». Закликав виховувати всебічно розвинених людей — полум'яних патріотів, активних борців проти суспільного зла.

У його працях знайшли відображення також питання виховання дітей раннього віку. Він наголошував на необхідності орієнтуватися на характерні риси дітей — безпосередність, близькість до природи, потяг до гри, схильність до фантазії, наголошував на провідній ролі виховання у розвитку дошкільників. У розумовому, моральному та естетичному вихованні підростаючого покоління провідну роль відводив художній літературі. Рішуче засуджував фізичні покарання.

Дитячі казки діда Іринея

Подарунок на новий рік 

 Очевидно, найпростіші й найзвичайніші предмети часто бувають за своєю суттю найважливішими і найвизначнішими. Всі твердять, наприклад, про важливий вплив виховання на долю людини, на її ставлення до держави, до родини, до близьких і до самої себе; проте чи багато хто розуміє те, що говорить? Слово ще не є діло; кожна істина, якою б вона не була