Методологічні основи історії світової педагогіки

У своїх статтях, що мали аналітичний, просвітницький характер, намагалася розкрити тогочасні проблеми в галузі дошкільного виховання, вносила надзвичайно цікаві і важливі пропозиції щодо поліпшення педагогічної роботи в дошкільних закладах, удосконалення підготовки вихователів, оновлення змісту і форм роботи з дітьми дошкільного віку.

Особиста переконаність у необхідності підвищеної уваги до дошкільного дитинства, ставлення до маленької дитини як до вільної, самостійної особистості спонукали її широко вивчати досвід роботи зарубіжних дошкільних установ, відомих авторських систем розвитку маленької особистості, що існували на той час. Переважно погоджуючись із поглядами таких видатних педагогів, як Ф. Фребель і М. Монтессорі, Н. Д. Лубенець широко пропагувала їхні ідеї через журнал «Дошкольное воспитание». її основні праці: «Фребель і Монтессорі» (1913—1914), «Суспільне та сімейне начала в дошкільному вихованні», «Народний дитячий садок».

Педагогічні ідеї Н. Д. Лубенець стосувалися розкриття особливостей дошкільного віку, його важливості для розвитку особистості дитини, забезпечення умов для роботи народних дитячих садків, а також кваліфікованої підготовки педагогічних кадрів.

МОНТЕССОРІ

...Фребель і Монтессорі сходяться у принципах та кінцевій меті, але розходяться у практичному застосуванні. Проте останнє є результатом часу і науки, отже, зрештою заслуга Монтессорі може бути зведена до успішного практичного здійснення того, чого прагнув Фребель.

9.Дисципліна у свободі. Сім'я. Мати

Фребель мріє про оновлення людства, Монтессорі — про відродження людства. ...Найперше завдання, на думку Монтессорі, стимулювати життя, і потім дати йому вільно розвиватися.

...Так само, як і Фребель, Монтессорі вважає період першого дитинства, від трьох до шести років, найважливішим, оскільки в цей час формуються й зміцнюються головні функції дитини. Лише в цьому періоді ми можемо полегшити дитині виховання почуттів, якому Монтессорі надає надзвичайної ваги. Кожному віку дитини відповідає відома потреба, задоволення якої необхідне, оскільки сприяє розвиткові дитини. Проте якщо дитина переросла відому потребу, їй вже ніколи не досягти сповна розвитку, втраченого у належний момент.

...Особливо сильна і талановита Монтессорі там, де йдеться про свободу дитини і розкриття її особистості.

...Уже у віці трьох років дитина, як вважає Монтессорі, повинна мати можливість виявляти значну самостійність і свободу. Вихователі мають полегшувати дітям вступ на цей шлях самостійності: вчити ходити без сторонньої допомоги, бігати, підніматись і спускатися сходами, добирати предмети, самостійно вдягатися і роздягатися, вмиватися, промовляти чітко слова і точно виражати свої думки. Виховательки повинні розвивати в дітях уміння досягати своїх індивідуальних цілей і бажань. Все це Монтессорі називає етапами виховання у дусі незалежності.

10.Виховання почуттів

Після принципу свободи найважливіше місце у системі Монтессорі належить вихованню почуттів.

...Монтессорі бачить у вихованні дві цілі: біологічну і соціальну. Перша —полегшення природного розвитку особистості, друга — підготовка її до сприйняття навколишнього середовища. Виховання почуттів дитини в період від 3 до 7 років є надзвичайно важливим з обох поглядів. З біологічного, тому що ми можемо полегшити розвиток почуттів тільки в цей період. Оскільки дитину приваблюють стимули, то ми можемо їх певним чином пристосовувати і градуювати, тобто полегшувати природний психофізичний розвиток дитини.

Другої цілі — пристосування індивіда до його середовища т- досягають пізніше й непрямо. Вона випливає зі здатності спостереження, якої можна набути вихованням почуттів. На спостереженні ґрунтуються всі успіхи сучасного мистецтва, досягнення науки й усі відкриття сучасної епохи. Спостереження робить людей здатними до їхнього практичного життя.

...На основі усіх наведених доводів Монтессорі підсумовує, що виховання почуттів слід розпочинати методично, із віку немовляти, і продовжувати його увесь період навчання, який підготовлює індивіда до життя у суспільстві.

...Монтессорі, виходячи з її книжки, ніби ігнорує потребу дітей в іграх, побудованих на уяві, і її дидактичний матеріал не задовольняє одну з нагальних потреб природи дитини. Заняття з дидактичним матеріалом ґрунтуються винятково на формальному вправлянні почуттів. Монтессорі спочатку називає їх саме вправами і тільки пізніше починає називати їх іграми.

...Від цих нескінченних експериментів з великою кількістю різноманітних дидактичних матеріалів складається враження, ніби це навіть не діти у будинку дитини, а якісь «експериментатори» у фізичному і хімічному кабінеті.

Якщо ми жахаємось нудних і втомлювальних вправ з дарунками Фребеля, котрі перетворюються у дитячих садках його ретельних ... послідовниць, то, можливо, ми відчуємо ще більший жах у дитячому будинку якоїсь монтессоріанки, що пройнялась тільки духом «вченого» і забула про дух «містика». Яку сухість і затхлість може вона внести в дитячі душі і дитячий світ, якщо орудуватиме за допомогою дидактичних інструментів, наждаковних літер, гімнастики і т. ін.!

Притому вправляння дітей за допомогою дарунків поступово відходить у минуле, а небезпека від дидактичного матеріалу лише наближується!

11. Ігри

...Вправи із дидактичним матеріалом Монтессорі часто називають «іграми», потім пропонують ще цілу низку нібито ігор також для вправляння у почуттях, але всі вони надто штучні і зовсім не задовольняють, як уже зазначалося, характерної дитячої здатності — Уяви.

Деякі з цих ігор, як, наприклад, ігри у «тишу», із зав'язуванням очей, засновані на гіпнотизації дітей, що, як уже дехто помітив, може не без