Методологічні основи історії світової педагогіки

Визначна роль у створенні оригінальної системи дошкільного виховання, так званого методу Тихєєвої, побудованого на тісному поєднанні основних видів дитячої діяльності — гри та праці, належить послідовниці К. Д. Ушинського Єлизаветі Іванівні Тихєєвій, яка зробила неабиякий внесок у розробку методики розвитку рідної мови

визнання здобув створений СІ. Тихєєвою дидактичний матеріал, використання якого вона поєднувала із застосуванням предметів реального життя.

Засновники теорії вільного виховання Костянтин Миколайович Вентцель (1857—1947) і Луїза Карлівна Шлегер уперше обґрунтували необхідність надання дітям повної свободи розвитку та реалізували ці засади на практиці у створених ними виховних закладах. У 1910 р. К. М. Вентцель організував «Ідеальний дитячий садок», в якому за його вимогою панував «максимум свободи» та «мінімум регламентації». На цій самій основі було створено «будинки вільної дити Л. К. Шлегер упроваджувала ідею вільного виховання в заснова-нею у Москві дитячому садку. Головним методом організації цього зду було створення оточення, яке мало виконувати навчальні та ви-і функції. Велику роль відводила Л. К. Шлегер організації дитячої яка за своїм характером має бути для дитини вільною. Свій досвід ги вона виклала у праці «Практична робота в дитячому садку» 5). За радянських часів продовжувала активно працювати. На ос-діяльності її експериментально-дослідного дошкільного закладу Наркомосі було розроблено перші нормативні та програмні доку-и.

1910 р. педагог-демократ Марія Хрисанфівна Свєнтицька нила спробу створення єдиного навчально-виховного комплексу ола—дитячий садок». її навчальний заклад було побудовано на ;ах наступності у вихованні та навчанні дітей дошкільного та мо-юго шкільного віку. Велику увагу в навчальному процесі приділя-воренню дидактичних матеріалів, забезпеченню самостійної дитя-іяльності. Досвід своєї роботи, яка тривала і за радянських часів, . Свєнтицька виклала у книзі «Наш дитячий садок» (1913). оряд із розвитком теорії дошкільного виховання та розширенням «і дитячих садків на початку XX ст. в Росії здійснювалась і під-ка фахівців у галузі дошкільного виховання. Різні педагогічні шства (Фребелівське товариство дитячих садків, Товариство ЇННЯ дошкільному вихованню та ін.) організовували курси, на готували педагогічні кадри для дитячих садків, зокрема Фребе-кі курси готували вихователів, так званих фребелічок, а курси, [ізовані відомим ученим П. Ф. Лесгафтом, — керівниць із фізич-розвитку дітей («лесгафтичок»). Це були перші дипломовані пе-и з дошкільного виховання. У їх підготовці брали участь відомі оги — прихильники дошкільної справи: Є. І. Тихєєва, Л. К. Шле-М X. Свєнтицька, В. М. Шацька, С. Т. Шацький, К. М. Вент-та багато інших учених.

Фактична діяльність та педагогічні ідеї, відображені в друкова-ірацях педагогів-класиків і діячів дошкільного виховання, значною вплинули на подальший розвиток дошкільної педагогіки в та країнах, які за радянських часів увійшли до складу СРСР. 

Л. К. Шлегер упроваджувала ідею вільного виховання в заснова-нею у Москві дитячому садку. Головним методом організації цього зду було створення оточення, яке мало виконувати навчальні та ви-і функції. Велику роль відводила Л. К. Шлегер організації дитячої яка за своїм характером має бути для дитини вільною. Свій досвід ги вона виклала у праці «Практична робота в дитячому садку» 5). За радянських часів продовжувала активно працювати. На ос-діяльності її експериментально-дослідного дошкільного закладу Наркомосі було розроблено перші нормативні та програмні доку-и.

1910 р. педагог-демократ Марія Хрисанфівна Свєнтицька нила спробу створення єдиного навчально-виховного комплексу ола—дитячий садок». її навчальний заклад було побудовано на ;ах наступності у вихованні та навчанні дітей дошкільного та мо-юго шкільного віку. Велику увагу в навчальному процесі приділя-воренню дидактичних матеріалів, забезпеченню самостійної дитя-іяльності. Досвід своєї роботи, яка тривала і за радянських часів, . Свєнтицька виклала у книзі «Наш дитячий садок» (1913). оряд із розвитком теорії дошкільного виховання та розширенням «і дитячих садків на початку XX ст. в Росії здійснювалась і під-ка фахівців у галузі дошкільного виховання. Різні педагогічні шства (Фребелівське товариство дитячих садків, Товариство ЇННЯ дошкільному вихованню та ін.) організовували курси, на готували педагогічні кадри для дитячих садків, зокрема Фребе-кі курси готували вихователів, так званих фребелічок, а курси, [ізовані відомим ученим П. Ф. Лесгафтом, — керівниць із фізич-розвитку дітей («лесгафтичок»). Це були перші дипломовані пе-и з дошкільного виховання. У їх підготовці брали участь відомі оги — прихильники дошкільної справи: Є. І. Тихєєва, Л. К. Шле-М X. Свєнтицька, В. М. Шацька, С. Т. Шацький, К. М. Вент-та багато інших учених.

Фактична діяльність та педагогічні ідеї, відображені в друкова-ірацях педагогів-класиків і діячів дошкільного виховання, значною вплинули на подальший розвиток дошкільної педагогіки в та країнах, які за радянських часів увійшли до складу СРСР.

 2.Досвід про педагогічні спроби В.Ф.Одоєвського.

Видатний громадський діяч і мислитель першої половини XIX ст. В. Ф. Одоєвський багато уваги приділяв справі народної освіти, вихованню й навчанню дітей. У ЗО —40-х роках XIX ст. він був широковідомий як організатор і теоретик дошкільного виховання. В Петербурзі та в інших містах Росії організував дитячі притулки, які були прообразом перших російських дитячих садків, створив низку посібників і керівництв з навчально-виховної роботи в них. Найцінніші з них: «Наука до