Методологічні основи історії світової педагогіки

Предмет:

Педагогіка

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

101

Мова:

Українська

Оцінка:

виражені в загальних афористичних положеннях п. Пирогова. Суть думок, викладених у «Питаннях життя», полягає ось у чому. Головні і найвищі основи нашого виховання (цілком) суперечать напряму, що панує в суспільстві. З цього виходить, що, закінчуючи курс виховання і вступаючи в товариство, ми покладаємо собі за необхідне або зректись усього, чого нас учили, щоб пристосуватися до товариства, або дотримуватись своїх правил і переконань, стаючи, таким чином, противниками суспільного напряму. Проте, жертвувати святими, найвищими переконаннями заради житейських розрахунків — надто аморальна й огидна річ; а йти проти неправди — де взяти сил на це? До такої боротьби з хибним напрямом суспільства виховання зовсім не готує нас. Воно навіть зовсім не дбає про те, щоб укоренити в нас найвищі людські переконання; воно турбується тільки про те, щоб зробити нас ученими, юристами, лікарями, солдатами і под. А тим часом, вступаючи в життя, людина хоче мати яке-небудь переконання, хоче встановити, що вона таке, яка її мета і призначення. Вдивляючись в себе, вона знаходить уже готове розв'язання цих питань, дане вихованням, а придивляючись до товариства, вбачає в ньому прагнення, цілком протилежні цим розв'язанням. Вона хоче боротись зі злом і брехнею, — проте саме тут і виявляється вся неспроможність її попереднього виховання: вона непридатна до боротьби, вона має спочатку перевиховати себе (щоб вийти на арену бійцем)... А тим часом роки летять, життя не жде, треба діяти... і людина діє абияк, часто падаючи під тягарем важких питань, захоплюючись бурхливим потоком юрби то в той, то в інший бік, — тому що сама собою вона не вміє діяти, — в ній не вихована внутрішня людина, в ній немає переконань.

НЕ 2.7. Педагогічна діяльність Л.М.Толстого,А.С.Симоновича, та Є.М.Водовозової

Геніальний російський письменник Л. М. Толстой відомий усьому світові не тільки своєю художньою творчістю, а й широкою педагогічною діяльністю. Особливу увагу приділяв питанням початкового виховання дітей, розглядаючи ранній вік як визначальний у формуванні особистості людини. Виходячи з ідеї всебічного розвитку творчих сил дитини, яким надавав вирішального значення, Л. М. Толстой розробив низку важливих проблем щодо змісту і методики початкового виховання. Високо оцінював письменник роль гри і спостережень у вихованні й розвитку дітей, ознайомленні їх з природою і суспільним життям.

Думки про вільну школу

Діти перебувають завжди — і тим більше, чим вони менші — в тому стані, який лікарі називають першим ступенем гіпнозу. І вчаться, і виховуються діти тільки завдяки цьому їхньому станові. (Ця їхня здатність до навіювання віддає їх на повну волю дорослих, і тому не можна бути недостатньо уважним до того, що і як ми навіюємо їм.) Отже, вчаться і виховуються люди завжди тільки через навіювання, що відбувається двояко: свідомо й несвідомо. Все, чого ми навчаємо дітей, від молитов і байок до танців і музики, все це свідоме навіювання; все те, що незалежно від нашого бажання наслідують діти, особливо в нашому житті, в наших учинках, є несвідоме навіювання. Свідоме навіювання — це навчання, освіта, несвідоме — це приклад, виховання у вузькому розумінні, або, як я назву це, — освічення. На перше в нашому суспільстві спрямовані всі зусилля, а друге мимоволі, внаслідок того що наше життя погане, перебуває в зневазі. Люди, вихователі або — найзвичайніше — приховують життя і взагалі життя дорослих від дітей, ставлячи їх у виняткові умови (корпуси, інститути, пансіонати і т. ін.), або переводять те, що має відбуватись несвідомо, в галузь свідомого: приписують моральні життєві правила, при яких необхідно додавати: Раіз се чиє ]е сііз, таіз пе гаіз рас се Чиє ]е гаіз*. Через це й виходить, що в нашому суспільстві так не відповідно далеко пішла освіта, і так не просто відстало, але відсутнє справжнє виховання, або освічення.Живе яка-небудь родина гепііег* землевласника, чиновника, навіть художника, письменника буржуазним життям, не пиячить, не розпусничає, не лаючись, не кривдячи людей, і хоче дати моральне виховання дітям. Однак це так само неможливо, як неможливо навчати дітей нової мови, не розмовляючи цією мовою і не показуючи їм книг, написаних цією мовою. Діти слухатимуть правила про моральність, про повагу до людей, але несвідомо не тільки наслідуватимуть, а й засвоять собі як правило те, що одні люди покликані чистити чоботи та одяг, носити воду й виносити нечистоти, готувати їжу, а інші — бруднити одяг, горниці, їсти страви тощо. Якщо тільки серйозно розуміти релігійну основу життя — братерство людей, то не можна не бачити, що люди, які живуть на гроші, відібрані в інших, і примушують цих інших за ці гроші служити собі, живуть аморальним життям, і жодні їхні проповіді не позбавлять їхніх дітей від несвідомого аморального навіювання, яке або залишиться в них на все життя, перекручуючи всі їхні судження про життєві явища, або з великими зусиллями і труднощами після багатьох страждань і помилок буде зруйноване ними...

Отже, виховання, несвідоме навіювання, є найважливіше. Для того ж щоб воно було добре, моральне, потрібно, — от дивина, — щоб усе життя вихователя було добрим...

Для того щоб виховання дітей було