Міжгормональні відношення андрогенів та глюкокортикоїдів у хворих на розсіяний склероз

4. В організмі абсолютної більшості хворих на РС незалежно від віку, статі, ступеня важкості та типу перебігу хвороби спостерігалося низьке відношення андрогенів до глюкокортикоїдів, що проявляється зниженням пропорції 17-КС до 17-КГС і створює сприятливі умови для посилення біологічних ефектів останніх. Особливо це наявно при переході до середніх і важких форм хвороби, тривалості захворювання понад 5 років, наявності гормонотерапії кортикостероїдами, при відсутності останньої у фазі загострення, а також у хворих жінок при клімаксі та у фолікуліновій фазі менструального циклу.

5. Наявний дискортицизм в організмі хворих на РС пов'язаний із змінами імунітету, на що вказують дані підвищення величини дискримінантної функції Бальбрука, що спостерігається майже у всіх підгрупах досліджуваних пацієнтів (незалежно від віку, статі, тривалості, ступеня важкості й типу перебігу хвороби, тих, хто приймав гормони та уникнув їх), у хворих жінок при клімаксі та у фолікуліновій фазі менструального циклу, при відсутності стероїдотерапії – лише у фазі загострення, а також обернено корелює із імунологічними параметрами (переважно, в чоловіків).

6. Параметри міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів (ІА 17-КС і пропорція останніх до 17-КГС) можна використовувати з прогностичною метою в якості неспецифічного лабораторного показника – еквівалента клінічного погіршення та виснаження компенсаторних систем стероїдного гомеостазу на фоні РС.

7. Параметри міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів можна застосовувати як один із допоміжних критеріїв для визначення показів до гормонотерапії кортикостероїдними препаратами у пацієнтів із РС.

 

 

1. З метою підвищення якості діагностики РС, а також оцінки гостроти й важкості перебігу демієлінізуючого процесу в комплексі клініко-лабораторних методів варто досліджувати глюкокортикоїдну та андрогенну функцію кори надниркових залоз, а також міжгормональні відношення метаболітів андро- та глюкокортикоїдогенезу.

2. Беручи до уваги особливості змін міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів при РС (зниження ІА 17-КС і пропорції останніх до 17-КГС), найбільше діагностичне значення має вивчення їх балансу у пацієнтів чоловічої статі, у фазі екзацербації, із середнім, а особливо, важким ступенем хвороби, прогресуючими варіантами перебігу, віком понад 40 років, тривалістю захворювання понад 5 років, при наявності в минулому гормонотерапії кортикостероїдними середниками.

3. При наявності ознак дискортицизму (зниження екскреції 17-КС, збільшення виділення 17-КГС, особливо зниження ІА 17-КС та відношення 17-КС/17-КГС) у хворих на РС бажано утриматися від застосування глюкокортикоїдних препаратів. Остаточне ж визначення необхідності їх застосування може бути здійснене тільки після ґрунтовної та всебічної оцінки імунологічного, реологічного, ендокринологічного фону хворого організму.

 

 

1. Матвієнко Ю. О. Глюкокортикоїдна та андрогенна функції кори надниркових залоз при розсіяному склерозі (огляд літератури) // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 1999. – № 4. – С. 54-58.

2. Матвієнко Ю. О. Особливості міжгормональних відношень глюкокортикоїдів та андрогенів при розсіяному склерозі // Медична хімія. – 2000. – № 2. – С. 65-67.

3. Матвієнко Ю. О. Особливості ендокринно-імунних відношень у хворих на розсіяний склероз // Вісник наукових досліджень. – 2000. – № 2. – С. 63-64.

4. Матвієнко Ю. О. Екскреція 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у хворих на розсіяний склероз // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2000. – № 3. – С. 113-117.

5. Скочій П. Г., Матвієнко Ю. О. Розлади ендокринно-імунної взаємодії у хворих на розсіяний склероз // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2001. – № 1. – С. 111-112.

6. Скочій П. Г., Матвієнко Ю. О. Вплив гормонотерапії кортикостероїдними препаратами на міжгормональні відношення глюкокортикоїдів і андрогенів та імуно-ендокринні взаємодії при розсіяному склерозі // Вісник наукових досліджень. – 2001. – № 2. – С. 74-76.

7. Матвієнко Ю. О. Розлади глюкокортикоїдної та андрогенної функції кори надниркових залоз при розсіяному склерозі // International Scientific Conference for Students and Young Physicians in Lviv State Medical University: Abstracts. – Львів, 1999. – С. 27-28.

8. Скочій П. Г., Матвієнко Ю. О. Зміни екскреції метаболітів андро- та глюкокортикоїдогенезу у хворих на розсіяний склероз // VIII Конгрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств: Тези доповідей. – Львів-Трускавець, 2000. – С. 302.

9. Скочій П. Г., Матвієнко Ю. О. Терапія глюкокортикоїдами, міжгормональні відношення та імуно-ендокринні взаємодії у хворих на розсіяний склероз // Матеріали пленуму науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України, присвяченого Року Здоров'я «Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології у світлі концепції розвитку охорони здоров'я населення України». – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 441-445.

10. Матвієнко Ю. Вплив гормонотерапії кортикостероїдами на глюкокортикоїдну функцію кори надниркових залоз у чоловіків, хворих на розсіяний склероз // Матеріали V-го Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених, приуроченого до 10-ї річниці незалежності України. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 124.

 

 

Матвієнко