Міжнародна економіка 002

Валютна котировка (currency quotation) – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

Існує три види котировки:

пряма – визначення валютного курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти; 1$=5,3 грн.

непряма – визначення валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти; 1 грн.=0,1887$.

крос-котировка – визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти, переважно до долара США.

1$=5,3 грн., 1$=28,5 руб. 1грн.=28,5/5,3=5,3774 руб. (непряма котировка гривні) або 1руб.=5,3/28,5=0,186грн. (пряма котировка гривні). Як бачимо пряма і непряма котировка є оберненими величинами.

 

Види валютного курсу:

1. За часом здійснення обміну валюти:

спот-курс (spot rate) – курс, за яким обмінюються валюти протягом не більше двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс (для угод по обміну доларів США і канадських доларів – 1 день);

форвардний  курс  (forward  rate)  –  узгоджений  курс,  за  яким обмінюються валюти в певний момент в майбутньому, більше ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

2. За способом розрахунку:

номінальний валютний курс (nominal exchange rate) – курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, визначена в одиницях іноземної валюти:

En=Cf/Cd,(13.1)

де En - номінальний валютний курс; Сf - іноземна валюта; Cd - національна валюта;

реальний валютний курс (real exchange rate) – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням змін рівня цін в своїй країні і в тій країні,

до валюти якої котирується національна валюта:

 

де Er - реальний валютний курс; Рf - індекс цін іноземної країни; Рd - індекс цін своєї країни;

 

Реальний валютний курс показує його динаміку з поправкою на темпи інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у себе в країні перевищує закордонний, то реальний валютний курс буде вищий від номінального. Зміни загального рівня цін найчастіше оцінюють за допомогою індексу споживчих  цін  (CPI  –  consumer  price  index),  який  розраховується  на основі зміни вартості корзини товарів.

 

ТЕМА 14. ТЕОРІЇ ВАЛЮТНОГО КУРСУ

 

14.1. Теорія загальної рівноваги

 

Макроекономічний баланс

Теорія макроекономічного балансу як основи рівноважного валютного курсу бере свій початок з досліджень 60-х років. Він визначається як курс, що виникає  в  результаті  досягнення  економікою  внутрішнього  і  зовнішнього

 

балансу в середньостроковій перспективі. Теорія макроекономічного балансу встановлює залежність між внутрішнім реальним попитом (Dd) і реальним обмінним курсом (Еr). Рівноважний валютний курс (Еq) визначається точкою перетину (А) кривих внутрішньої (YY) і зовнішньої (ВР) рівноваги (див. рис.14.1). Рух від нульової точки нагору по осі ординат як завжди означає падіння курсу національної валюти (зростання курсу іноземної валюти), вниз - зростання курсу національної валюти (падіння курсу іноземної валюти). Найскладнішою стороною теорії є формалізація понять внутрішнього і зовнішнього балансу.

 

Внутрішній баланс (internal balance, YY) - такий рівень виробництва всередині країни, що забезпечує повну зайнятість і стійко низький рівень інфляції.

Крива внутрішнього балансу показує обернену залежність між змінними реального попиту і реального валютного курсу, оскільки в міру зростання реального валютного курсу все більша частка реального внутрішнього попиту переключається з імпортних товарів, що дорожчають на внутрішньому ринку, на місцеві.

 

Рис. 14.1. Макроекономічний баланс як основа валютного курсу

 

Сегменти II і III, що знаходяться справа від кривої внутрішнього балансу, показують, що обсяг виробництва знаходиться на рівні нижче оптимального, що призводить до зайвого агрегованого попиту і виражається в зростанні інфляції.  Сегменти  I  і  IV,  що  знаходяться  зліва  від  кривої  внутрішнього балансу, показують, що обсяг виробництва знаходиться на рівні вище оптимального, агрегований попит недостатній, що виявляється в зростанні безробіття.

 

Зовнішній баланс (external balance, ВР) – чистий приплив капіталу, що забезпечує баланс національних заощаджень і інвестицій у середньостроковій перспективі.

 

Зовнішній  баланс  у  моделі  загальної  рівноваги  нерідко  зводять  до балансу поточних операцій (балансу торгівлі товарами і послугами), що не цілком  правомірно,  оскільки  міжнародні  перекачування  капіталу безпосередньо впливають на рівень валютного курсу. У той же час таке вузьке трактування зовнішнього балансу виправдано з погляду здійснення конкретних розрахунків, тому що встановити математично точно рівноважний рівень зовнішнього балансу з врахуванням переливів капіталу не є можливим.

Крива зовнішнього балансу показує пряму залежність між змінними, оскільки реальний внутрішній зростаючий попит погіршує зовнішній баланс і веде до реального знецінення валюти, що необхідно для підтримки зовнішньої рівноваги. Якщо баланс змінних досягається в сегментах I або II, розташованих зліва від кривої зовнішнього балансу, то має місце позитивне сальдо поточного балансу, що свідчить про те, що курс національної валюти може бути занижений. Якщо ж баланс досягається в сегментах III і IV, розташованих справа  від  кривої  зовнішнього  балансу,  то  має  місце  дефіцит  поточного балансу,   що   звичайно   свідчить   про   те,   що   курс   національної   валюти завищений.

Перетин кривих внутрішнього і зовнішнього балансу в точці загальної рівноваги А визначає рівноважний реальний валютний курс Еq, котрий на деякому рівні реального