Міжпредметні зв’язки у вивченні хіміко-технологічних дисциплін в економічному бізнес-коледжі

Власне на цих основних аспектах проблеми реалізації міжпредметних зв’язків ми й зосередили свою увагу. Ідея дослідження полягала в тому, щоб, розкривши специфіку загальнопедагогічної та дидактичної сутності міжпредметних зв’язків, використати їх навчально-виховний та розвиваючий потенціал для побудови науково-обґрунтованої, ефективної системи педагогічної діяльності сучасного викладача і студентів в умовах ступеневої вищої освіти.

На нашу думку, труднощі однозначного тлумачення міжпредметних зв’язків зумовлені їх поліфункціональним характером, тому ми пропонуємо розглядати їх сутність на основі синергетичного підходу. При цьому ми виходимо з того, що синергетика дозволяє розкрити сутність процесів, які протікають у складних, так званих, нелінійних системах (біологічних, хімічних, економічних, педагогічних тощо). Зокрема, вона пояснює нелінійність, динамізм і розвиток цих систем, а також пов’язані з ними процеси (координації, дисипативності, біфуркації, самоподібності множин, явище атракції та ін.).

Синергетичний підхід до пояснення педагогічних явищ дозволяє, на нашу думку, з’ясувати роль міжпредметних зв’язків, як чинника узгодженої спільної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу (викладачів, студентів, завідувачів кафедр чи циклових комісій, кураторів груп та ін.) в одному напрямку, а саме: в аспекті розвитку світогляду та здібностей студентів на основі формування сутнісних системних знань, цілісного уявлення про наукову картину світу, забезпечення високого рівня професійних знань, умінь і навичок, значущих якостей особистості фахівця тощо.

Поряд із теоретичним розумінням сутності міжпредметних зв’язків винятково важливим є питання їх практичної реалізації у навчально-виховному процесі. Цей процес має певну специфіку залежно від типу, рівня і професійного спрямування конкретного навчального закладу. Аналізуючи стан вивченості проблеми здійснення міжпредметних зв’язків у вищих закладах освіти, ми виявили, що у більшості психолого-педагогічних праць з’ясовується узгодженість навчальних програм суміжних дисциплін, зміст окремих занять, використання однакових методик. Окрім того, такі дослідження або є дотичними до цієї проблеми (Л. Дольнікова обґрунтовує структурування змісту природничих дисциплін на прикладі вивчення хімії у медичних коледжах), або мають фрагментарний побіжний характер (наприклад, А. Конасов з’ясовує структуру міжпредметних зв’язків хімії з ґрунтознавством, агрохімією). Відсутність досліджень, присвячених проблемі здійснення міжпредметних зв’язків хімічних і технологічних дисциплін, актуалізувала потребу більш детального вивчення особливостей їх реалізації у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації. З цією метою у розділі окреслено значущість міжпредметних зв’язків, розкрито специфіку їх здійснення у навчально-виховному процесі.

У другому розділі “Педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі” теоретично обґрунтовано і розроблено педагогічну технологію реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації та її модель (див. рис. 1 на с. 9).

Обґрунтовано і розроблено структурно-логічну схему змісту підготовки фахівців професійного спрямування “Харчова технологія та інженерія” для освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст із фаху “Технологія громадського харчування” та бакалавр із фаху “Технологія харчування”. Визначено роль хімічних і технологічних дисциплін, циклу практичного навчання у формуванні фахових знань, умінь і навичок майбутніх технологів харчових виробництв. Показано, що вивчення хімічних дисциплін в економічних коледжах повинно здійснюватись у такій логічній послідовності: речовина → будова речовини → хімічний процес → технологічний процес.

У дисертації запропоновано дефініцію поняття “педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв’язків”. Обґрунтовано і конкретизовано організаційні засади (принципи, умови) впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Показано, що ефективність функціонування педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків (ЕПТ) можна розглядати як функцію від взаємодії суб’єктів (С) навчально-виховного процесу: ЕПТ = ƒ (С). Всі інші чинники (організаційні принципи, умови) визначено як такі, що впливають на ефективність реалізації міжпредметних зв’язків через основний параметр функції.

Розроблено методику впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків, яка ґрунтується на інтеграції запропонованої технології з іншими сучасними технологіями (модульного, проблемного, ігрового, програмованого, комп’ютерного навчання тощо). Показано, що ефективність запропонованої педагогічної технології забезпечується в умовах модульної системи навчання на основі багаторівневого структурування змісту навчальних дисциплін. Наведено структури авторських модульних програм з курсів органічної хімії й біохімії, окремих навчальних модулів.

Визначено методику відбору організаційних форм, методів і засобів навчання на міжпредметній основі. Розроблено методику проведення занять з органічної хімії й біохімії на засадах реалізації різнорівневих міжпредметних зв’язків: 1) лекційних (вступної, проблемної, міжпредметної, з елементами ігрового навчання) ; 2) семінарських (міжпредметного, наукового, з елементами проблемного та ігрового навчання) ; 3) практичних і лабораторних занять (з елементами ігрового, проблемного і програмованого навчання, з використанням комп’ютерних навчально-контролюючих програм тощо).

У розділі також показано важливе значення організації позааудиторної самостійної роботи, зокрема в рамках міжпредметного гуртка, що дозволяє активізувати науково-пошукову роботу студентів на засадах міжпредметного навчання під час вивчення хімічних і технологічних дисциплін. З’ясовано можливості проведення виховних заходів на основі міжпредметного підходу.

Зазначено важливу роль навчально-методичного забезпечення міжпредметних зв’язків у впровадженні запропонованої педагогічної технології. З цією метою розроблено тематичні та поелементні опорні моделі прогнозування й фіксації міжпредметних зв’язків, які доповнюють навчальні програми дисциплін; комп’ютерні банки даних, що містять інформацію про взаємозв’язки між окремими курсами дисциплін під час вивчення відповідного навчального матеріалу; методичні вказівки, навчально-методичні посібники (зокрема, інтегрований посібник “Хімія й основи технології виробництва продуктів харчування”, опорний конспект лекцій “Основи біохімії”) ; комп’ютерні навчальні посібники; модульні програми курсів, які передбачають використання різноманітних форм контролю знань, умінь і навичок