Модульне навчання в навчально-виховному процесі з біології

Нервова системаЦНС (парні вузли та поздовжні ство¬ли з перемичка¬ми). ПНС (нерви)ЦНС (поздовжні стволи) та ГНС (нерви)ЦНС (надглоткові вузли, навкологлоткові стволи, черевна ланка) та ПНС (нерви)

Органи відчуттяОчі, органи рівноваги, сенсиллиСлабко розвинуті очі, органи рівно¬ваги, сенсиллиОчі, органи відчуття, рівноваги

Статева системаГермафродитиРоздільностатевіРоздільностатеві

 

 

 

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.

Основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна діяльність учнів; структурування змістової частини проекту; використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань; систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів; висновки.

Робота над проектом проводиться в основному в 4 етапи.

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі їх розрізняють за цілою низкою параметрів: складом учасників проектної діяльності: індивідуальні, колективні (парні, групові); характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності: кооперативні, змагальні, конкурсні; рівнем реалізації міжпредметних зв'язків: моно-предметні, міжпредметні, надпредметні; характером координації проекту: безпосередній (твердий чи гнучкий), прихований; тривалістю: короткі, середньої тривалості, тривалі; метою і характером проектної діяльності: інформаційні, ознайомлювальні, пригодницькі, мистецькі, науково-пошукові, конструкційні тощо.

Психолого-педагогічні можливості методу проектів дуже високі. Проектна діяльність максимально спрямована на суб'єктне пробудження й розвиток особистості молодшого школяра, оскільки цілком відповідає її віковим потребам і особливостям. Використання методів проектів сприяє розвитку навичок мислення.

Останнім часом, у зв'язку зі встановленням парадигми особистісно орієнтованого навчання, інноваційні методи навчання має досить широкі перспективи як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості — суб'єкта діяльності і соціальних стосунків. Використання модульного навчання дає змогу реалізувати особистісно діяльнісний і особистісно орієнтований підходи в освіті учнів. Ці підходи базуються на використанні знань і вмінь, отриманих у процесі навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту.

 

 

 

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. — К., 1983.

2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М., 1986.

3. Білоус С. Уроки екологічного виховання. // Рідна школа. – 1997 - № 6. – С. 70 – 72.

4. Богданова О.К. Інноваційні підходи до викладання біології. – Х.: Основа, 2003. – 128 с.

5. Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. — К.: НПУ, 2000. — 4.1. — 278 с.

6. Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44.

7. Вільямс Р., Маклін К. Комп'ютери в школі: Пер. з анг./ За ред. В.Б.Распопова. — К„ 1988.

8. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.

9. Выбор методов обучения в средней школе. / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М, 1981. — 176 с.

10. Гин Ю. Конструктор урока. // Шкільні інновації, вил. 1, Одеса.

11. Гузик Н. П., Пучков Н. П. Лекционно-семинарская система обучения. - К., 1979. — 94 с.

12. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учніння. // Рідна школа. – 1999. - № 9. – С.49 – 50.

13. Дьяченко В. К. Общие формы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.

14. Дьяченко В. К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - 160 с.

15. Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.

16. Землянская Е. Обучение в сотрудничестве // Учитель — 2002. - № 3.

17. Кизенко В.І. Педагогічні функції і зміст факультативного навчання в основній школі. // Педагогіка і психологія – 1997. – № 2. – С. 24 – 32.

18. Краевский В.В. Концепция содержания и личностно ориентированное образование // Химия: методика преподавания в школе. - 2001. - №2 - С. 3.

19. Лебедева Л.И., Иванова Е.В. Метод проектов в продуктивном обучении // Педагогические технологии. — 2002. — №4.

20. Логвин В.Л. Метод проектів у контексті сучасної середньої освіти // У збірнику: Проекти, реалії, перспективи. — К., 2003.

21. Митник О. Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11 – 13.

22. Момот Л. Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. — К., 1985. — 63 с.

23. Освітні технології: Навчально-методичний посібник /О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.

24. Педагогіка. / За ред. А.М.Алексюка. – К., 1985. – 295 с.

25. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк. П. М. Воловик та ін.; За ред. С. О. Сисоєвої. -К.:ВІПОЛ, 2001.-502 с.

26. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації. //Рідна школа-1998.-№ 12.-С. 3-17. 

27. Психология индивидуальных различий: Тесты. — М., 1982.

28. Римаренко В. Є. Семінарські заняття в школі. — К., 1981. — 124 с.

29. Савін М.В. Педагогіка. - К.: Вища школа, 1980. - 311 с.

30. Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності мо¬лодших школярів. — К., 1982.— 176 с.

31. Симонов В.П. Диагностика личности и профессиональ¬ного мастерства преподавателя: Учебное пособие для студен¬тов педвузов, учителей и слушателей ФПК. — М., 1995.

32. Сікорський П. І. Теорія і методика диференційованого навчання. - Львів: СПОЛОМ, 2000.-421 с.

33. Усова А. В. Система форм учебных занятий. // Сов. педа¬гогика. - 1984 - № 1. - С. 48 - 54.

34. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.

35. Форми навчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

36. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.

37. Чередов И, М. Система форм организации обучения в со¬ветской общеобразовательной школе. — М., 1987. — 152 с.

38. Школа и новые информационные технологии. — М., 1990.

39. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельнос¬ти учащихся в учебном процессе. — М., 1979.

40. Ясинська А. Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання старших школярів // Рідна школа. – 2001. - № 3. - С 13 – 15.