Морально - психологічне забезпечення діяльності військ

• соціальнопсихологічні чинники — спільні дії з військовослужбовцями інших держав, постійна взаємна оцінка характеру та результатів діяльності, побутові незручності, пов’язані з особливостями розміщення, харчування і водопостачання, відносна сенсорна й інформаційна ізоляція, тривалий відрив від сімей, звичних умов життя й ін.

Крім загальних негативних чинників, окремі підрозділи мали свої особливі чинники. Наприклад, психологічні особливості виконання бойових завдань особового складу 72 омб полягали в наступному:

думки про „фатальну долю” тих, хто там служить (зважаючи на кількість втрат 52, 62 омб); 

небезпечні умови виконання миротворчих завдань: систематичні випадки обстрілів табору "Зулу", закладання фугасів на маршрутах руху та обстріли конвоїв і патрулів;

відрив від основних частин коаліційних сил;

найбільша зона відповідальності батальйону, що зумовлювало, у свою чергу, частий відрив особового складу для здійснення патрулювання на великі відстані;

великий відрив особового складу для забезпечення охорони табору у нічний час;

складні побутові та кліматичні умови розташування батальйону.

Багаторічне вивчення особливостей психофізіологічного стану і поведінкових реакцій у військовослужбовців, що здійснювали професійну діяльність у бойових умовах (Афганістан, бойові дії на Північному Кавказі, миротворчі операції й ін.), дозволили виявити певну закономірність у динаміці адаптації військовослужбовців до екстремальних умов. Зокрема, виявлено три основні періоди: початковий період адаптації, період відносної нормалізації функціональних можливостей організму і завершальний період (так званий період дезадаптаційних проявів).

Початковий період адаптації характеризується загальними адаптивними перебудовами організму й особи до несприятливих екологічних і соціальнопсихологічних чинників екстремальної діяльності. Даний період супроводжується тимчасовим зниженням функціональних можливостей організму і рівня професійної працездатності. Цей період продовжується від 2 тижнів до 11,5 місяців залежно від конкретних умов діяльності військовослужбовців.

Тривалість періодів адаптації багато в чому залежить від рівня нервовопсихічного навантаження. Так, розвиток виражених дезадаптаційних порушень у військовослужбовців, що здійснювали надзвичайно напружену професійну діяльність на фоні реальної смертельної загрози, відмічався вже до 36 місяців перебування в даних умовах. При цьому в розвитку дезадаптаційних порушень виявлена наступна закономірність: на початку бойових дій у військовослужбовців наголошуються переважно астенодепресивні реакції і стани, а для пізнього періоду участі в бойових діях, і особливо для періоду відразу після виходу з них найбільш характерні психотичні реакції.

Так, дані психофізіологічного обстеження військовослужбовців, що брали участь у миротворчих операціях в республіках Закавказзя (19881999 рр.), показали, що рівень вираженості астенодепресивних реакцій і тривожнофобічних проявів виявлявся практично у 30% військовослужбовців строкової служби миротворчих підрозділів. При цьому була виявлена зворотна залежність між терміном служби в миротворчих підрозділах і вираженістю вказаних проявів. У недавно призваних миротворців вираженість вказаних проявів була вище, ніж у осіб, що мали більший термін служби в даних умовах.

Значна кількість російських офіцерів у період проходження служби у складі миротворчої дивізії, розташованої в Таджикистані, подавали скарги на зниження самопочуття, порушення сну і апетиту, що часто супроводжуються нав’язливими проявами фобічного характеру. Аналогічні дані були одержані і при обстеженні великої групи офіцерів мотострілкових частин, що брали протягом місяця участь в бойових діях у Чечні в 1995 р. Зокрема, результати їх комплексного обстеження дозволили виявити у 81% військовослужбовців виражену астенізацію (втомленість), яка вимагала заходів психофізіологічної і фармакологічної корекції.

Психотичні реакції, що виражаються в порушенні регуляції поведінки, починають виявлятися в учасників бойових дій вже на пізніх термінах перебування в екстремальній обстановці, проте найбільшої виразності їх прояви досягають після виводу військовослужбовців із району бойових дій.

Як показав аналіз, збільшення кількості уражених, які отримали бойові психічні травми, пояснюється раптовістю, швидкодією i напруженістю бойових зіткнень у ході виконання миротворчих завдань, а звідси довготривалими фізичними i психологічними навантаженнями, що висувають до психіки військовослужбовця вимоги, які часто перебільшують її захисні  можливості.

Тривалий стрес або недостатня здатність до пристосування можуть призвести до того, що організм людини перестане справлятися з негативними наслідками, викликаними сильним збудником або перевтомою. В цьому випадку спостерігається хворобливий стан, нудота, порушення діяльності шлунковокишкового тракту. Здатність військовослужбовця до активних та усвідомлених дій стрімко падає.

Повністю подолати страх неможливо, йому підвладні всі. У 90% тих, хто бере участь у бойових діях, він має яскраво виражені форми: у 25% спостерігається нудота, у 20% – порушення здатності контролювати функцію кишечнику тощо.

У цілому, за оцінкою експертів, у сучасних миротворчих конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї бойові психічні травми (БПТ) складають в середньому 20% усіх бойових санітарних втрат (БСВ) протягом перших 30 діб бойових дій i перевершують кількість санітарних втрат інших категорій у наступний період. Таким чином, бойові психічні травми будуть значною мірою впливати на боєздатність частин i підрозділів.

У сукупності факторів, що сприяють розвитку стресу, важливе місце посідають умови служби, особливості встановленого розпорядку дня і дисциплінарних вимог, організація побуту, ступінь задоволення потреб і запитів військовослужбовців. Сильно відбивається на психічному стані військовослужбовця характер моральнопсихологiчної атмосфери, що утворилася у військовому колективі, стиль відношень командирів із підлеглими, суспільна думка, переважаючі особисті i групові настрої i традиції.

Серед найважливіших факторів морально-психологічної і психогенної властивостей, що визначають поведінку солдата в бою, виділяють наступні:

ступінь моральної і фізичної перевтоми;

вплив стресу;

наявність почуття страху;

рівень мотивації;

бойовий настрій.

Стан