Морально - психологічне забезпечення діяльності військ

•різкий, невластивий конкретному воїну прояв деструктивних форм спілкування з оточуючими, розбещеності, недисциплінованості;

•втрата ситуативної і просторової орієнтації в бою;

•висока дратівливість, агресивність;

•виразно помітна замкнутість, пригніченість, апатія;

•сильна психічна напруженість тощо.

 

Внутрішні:

•відчуття нереальності того, що відбувається;

•різке зростання тривожності, нездатність подолати відчуття страху;

•неможливість зосередити на чомунебудь увагу;

•поява панічного настрою тощо.

Подібні прояви бойового стресу сприяють помітному зростанню числа помилок і зривів у бойовій діяльності воїна, аж до повної її дезорганізації.

На груповому рівні БСВІ виявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що переживають його, але також в якісній зміні соціальнопсихологічної ситуації у військових колективах. Це виражається, перш за все, в наступних негативних явищах:

•різко зростає число і запеклість конфліктів;

•помітно знижується рівень згуртованості і взаємовиручки воїнів;

•виникає негативне відношення до виконуваного бойового завдання і до командування;

•з'являються панічні настрої.

БСВІ виявляється у формах, що перешкоджають здійсненню бойової діяльності на відносно тривалий час (більше доби). Крайні форми його прояву – невротичні і психотичні розлади. При цьому, чим більше воїнів переживають психотравмуючі форми бойового стресу, тим більше психологічні втрати в підрозділі.

Одним із важливих факторів, що сприяє виникненню бойових психічних травм, є порушення режиму сну. Вже після одної безсонної ночі боєздатність знижується. Реакція на раптово виникаючі критичні ситуації сповільнюється. Ці порушення залежать від віку, тренованості, індивідуальної чутливості і часу, проведеного без сну. За думкою спеціалістів, одна з головних особливостей стану людини, що знаходиться без сну, міститься в акумуляції почуття втоми. Зміни боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну показано нижче (дані одержані в ході спостереження за особовим складом трьох механізованих взводів у сиру холодну погоду під час відпрацювання елементів оборонного бою)(табл.1).

Таким чином, проведений аналіз показує, що можливість виникнення і характер психогенних розладів, їх частота, вираженість, динаміка залежать від багатьох факторів: характеристики екстремальної ситуації; готовності окремих людей до діяльності в екстремальних умовах, їх психологічної стійкості, вольової і фізичної загартованості, а також підтримки оточуючих, наявності наочних прикладів мужньої поведінки.

 

Таблиця 1

Зміни боєздатності військовослужбовців у

залежності від тривалості сну

Тривалість сну (год.):Боєздатність

0 год.Зберігається здатність до виконання бойових завдань протягом трьох днів. На четвертий день весь особовий склад виходить із ладу

1.5 год. за ніч50% боєздатності військовослужбовців зберігається протягом шести днів. На сьомий день із ладу виходить половина особового складу

3 год. за ніч91% боєздатності особового складу зберігається більше дев’яти днів

 

2.Характер бойових психічних травм

На дію психогенних факторів бойової обстановки організм військовослужбовця відповідає „реакцією тривоги”. Вона виникає у кожної особи, може варіюватися за ступенем виразності, що залежить від індивідуальних особливостей, i триває протягом короткого проміжку часу. До симптомів нормальної „реакції тривоги” відносяться: м'язове напруження, тремтіння i хитка хода, збільшення потовиділення, прояв дисфункцiй з боку харчотравної, сечовидільної, серцевосудинної i дихальної систем, збільшення сприйнятливості до звуку, ускладнений відхід до сну, прояв апатії або подразливості тощо.

“Реакція тривоги” завершується формуванням “стану стійкості” за рахунок мобілізації компенсаторних механізмів організму. В цьому стані військовослужбовець готовий до виконання бойового завдання. Під дією тривалого стресу “стан стійкості” змінюється фазою виснаження.

Усі психічні порушення під час бойових дій спеціалісти  об’єднують у чотири групи. В першу чергу виділяються порушення психіки, ведучим симптомом якої є патологічний страх. Його характерну клінічну картину складають серцебиття, холодний піт, сухість у роті, дрижання кінцівок, що охоплюють час вiд часу все його тіло, мимовільне виділення сечі i калу, функціональні паралічі кінцівок, заїкання, втрата мови. Розрізняють рухові i ригідні (заціпенiлi) форми страху. Рухові являють собою, як правило, різні види неконтрольованих рухів, наприклад, втеча від джерела небезпеки. Військовослужбовець, охоплений ригідною формою страху, знаходиться в заціпенінні, обличчя у нього сірого кольору, погляд сумний, контакт з ним ускладнений. До цієї групи відносять також „приховану” форму страху, яка одержала назву „лихоманна пасивність” і характеризується беззмістовною діяльністю, що призводить до зриву завдання. В штабах така „активність” заторможує або навіть паралізує роботу. Конкретним її проявом може бути утворення нових робочих груп, які нічого суттєвого не роблять, крім організації багаточисленних телефонних дзвінків і радіограм, що протирічать одні одним.

Страх – це складний психічний стан, який включає в себе сприйняття, оцінку і розуміння тієї уявної або дійсної небезпеки, що призводить до змін у функціонуванні психіки, які за своєю спрямованістю є негативними, розхитуючими і дестабілізуючими протікання всіх психічних процесів.

Страх впливає на всі психічні процеси: сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, почуття, волю. У стані страху вони можуть бути паралізованими або деформованими, воїн перестає володіти своєю увагою, забуває прості речі, не може правильно оцінити звичну ситуацію, його дії і рухи виходять      зпід свідомого контролю та стають непевними, імпульсивними. Крім цього, стан страху одного воїна може викликати страх у всіх бійців підрозділу.

Найбільш часто військовослужбовці зустрічаються з таким різновидом страху, як стан переляку, який виникає на основі інстинкту самозбереження