Морально - психологічне забезпечення діяльності військ

–відображенню різних аспектів співробітництва між українськими миротворцями і структурами місцевого самоврядування;

–відображенню повсякденної діяльності, побуту і культурного відпочинку військовослужбовців.

Періодично проводилось узагальнення та розповсюдження передового досвіду професійного виконання службових обов’язків, прикладів мужності:

у масштабі батальйону (через наочну агітацію, радіогазети);

у масштабі бригади (через бригадну газету);

у межах України (через пресцентр бригади).

Отже, внаслідок створення системи здобування, узагальнення та доведення до особового складу інформації про соціальнополітичну обстановку в провінції та в її конкретних районах вдалося відстежувати та аналізувати політичну, економічну й екологічну ситуацію в регіоні, уточнювати етнічний і конфесійний склад населення, виявляти можливі провокації проти контингенту, розробляти практичні рекомендації командуванню, прогнози щодо поведінки тих чи інших політичних сил у регіоні та розвитку подій в цілому. 

3. Третім напрямом інформаційнопропагандистської діяльності було забезпечення культурних і духовних потреб військовослужбовців. Для цього виконувались завдання з:

– культурновиховної роботи та організації дозвілля з військовослужбовцями контрактної служби, які були територіально зосереджені в казармах особового складу, інколи в довідковоінформаційних центрах. Для офіцерів працював офіцерський клуб. Оформлена наочна агітація на усіх місцях проживання особового складу;

– забезпечення технічними засобами пропаганди (ТЗП) бригади першої ротації (5 омбр) здійснено штатними та додатковими ТЗП:

польовим автоклубом ПАК – 65/70 – 1од.;

радіоприймачами – 31од. („Маяк” – 6 од., „Інтеграл” – 3 од., іншими – 22 од.);

телевізорами – 35 од.;

відеомагнітофонами – 15 од.;

комплектами прийому супутникових сигналів  – 4 од.

Під час подальших ротацій бригаду було поповнено оновленими технічними засобами, в тому числі для друку бригадної багатотиражної газети (500 прим.), різноманітних листівок, пам’яток тощо.

Застосування комплексу заходів ІПЗ відповідно до його складових значно сприяло підтриманню і зміцненню рівня морально-психологічного стану особового складу бригад усіх ротацій упродовж 2003 – 2005 років. Необхідно зазначити, що скоординована робота офіцерів редакції і пресцентру значно сприяла загальній справі інформування особового складу та громадськості, і, очевидно, була найбільш, результативною. Не зважаючи на низку кризових ситуацій, пов`язаних із загибеллю миротворців і окремих фактів порушення законодавства з боку деяких військовослужбовців, громадська думка про почесну місію українського солдата в Іраку була домінуючою.  

 

Висновки

 

Таким чином, підбиваючи підсумки, ми можемо зробити висновок, що в існуючій системі МПЗ застосування військ дуже важливе місце належить ІПЗ, роль якого впродовж останніх років постійно зростає. Сучасний розвиток інформаційних і комунікативних процесів у Збройних Силах вимагає ставлення до інформаційнопропагандистської діяльності як спеціально організованого професійного впливу на свідомість, поведінку, почуття і волю військовослужбовців для вирішення поставлених завдань.

 

Питання для самоконтролю

 

1.Дайте визначення інформаційнопропагандистському забезпеченню.

2.На які групи можна умовно поділити об’єкти ІПЗ?

3.Назвіть головні завдання ІПЗ.

4.Обов’язки відділення по зв’язках із громадськістю.

5.За якими напрямками проводилося інформаційнопропагандистське забезпечення діяльності миротворчого контингенту?

 

Список використаної літератури

 

1.Волковський Н.Л. История информационных войн, в  2х частях. – СПб.: Полігон, 2003.

2.Директива Міністра оборони України від 13 лютого 2006 року № Д3 «Про організацію гуманітарної підготовки, суспільнополітичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки».

3.Директива Міністра оборони України від 29.12.2006 року № Д57 «Про організацію культурновиховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України».

4.Директива Міністра оборони України від 17.04.2006 року № Д22 «Про вдосконалення системи військовопатріотичного виховання у Збройних Силах України».

5.Директива Міністра оборони України від 17.04.2007 року № Д25 «Про передплату періодичних друкованих видань у Збройних Силах України».

6.Конституція України. Основний закон. – К., 1997.

7.Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року №28/2004 // Народна армія. – 2004. – 4 лютого.

8.Крысько В. Секреты психологической войны. – М.: Харвест, 1999.

9.Наказ Міністра оборони України від 5.05.99р. №142 “Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.

10.Статути Збройних Сил України. Київ: Варта, 2003.

11.Мусієнко О.І., Петрович В.І., Савінцев В.І., Стасюк В.В. Інформаційнопропагандистське забезпечення особового складу. Навчальний посібник Частина 1,2. К.: ВГІ НАОУ, 2003.

12.Осьодло В.І., Мусієнко О.І. Інформаційнопропагандистське забезпечення міжнародних миротворчих операцій. ВГІ  НАОУ, 2004.

 

Тема 29. Культурновиховна робота під час ведення  бойових дій

План

1.Система культурновиховної, просвітницької роботи з особовим складом, її сутність і зміст. 

2.Планування й організація культурновиховної, просвітницької роботи в частині.

 

Сучасний розвиток Української держави, процеси демократизації, утвердження духовності, гуманістичних цінностей, національної самосвідомості, патріотизму вимагають піднесення ролі культури і духовності народу.

В умовах реалізації Державної програми розвитку ЗС України на 2006 2011 роки питання культури, духовного розвитку також отримають особливу важливість. Це обумовлено необхідністю, поперше, збагачення духовного світу військовослужбовців на основі залучення їх до духовних цінностей українського народу та його війська, кращих зразків української та мирової культури; подруге, формування духовних інтересів, патріотичних переконань та установок діяльності воїна як захисника Батьківщини; потретє, розвитку духовної єдності військових колективів через духовний розвиток,