Морфологічна будова простих листків

 

1. Вступ

2. Функції листка

3. Морфологічна будова простих листків

4. Види простих листків за формою їхніх пластинок

5. Види простих листків за розчленуванням пластинок

6. Жилкування листків

7. Розміщення листків на стеблі

8. Складні листки

9. Метаморфози (видозміни) листків

10. Тривалість життя листків та осінній листопад

11. Висновок

12. Список використаної літератури

 

 

Лист рослини являє собою зовнішній орган, головна функція якого – здійснення фотосинтезу. Для кращого виконання даної функції лист має пластинчасту структуру. Таким чином, клітини, що включають хлорофіл в хлоропластах, отримують доступ до сонячного світла. Провідна функція листя забезпечується, завдяки жилкуванню листків. Также листя забезпечує дихання, випаровування води рослиною. Деякі рослини в листі здатні накопичувати воду і органічні речовини. Іноді листя виконує і деякі інші функції залежно від виду рослини і умов її зростання. Яке значення мають листки в житті рослин? Ознайомимося з будовою листка і життєвими процесами, що в ньому відбуваються. Які не схожі між собою листки різних рослин! Листки наших дерев і кущів настільки різні, що просто неможливо переплутати листки берези з листками липи або листки клена з листками дуба. В одних рослин листки великі, в інших – зовсім дрібні. В оранжереях ботанічних садів вирощують тропічну водяну рослину вікторію, споріднену з нашим лататтям. Листки в неї такі великі, що на них, як на пліт, можна посадити трирічну дитину, і листок тримає її на воді. А в бур’яну зірочника листки менші за ніготь. Зовні листки різних рослин дуже відрізняються, але між ними багато й спільного. Типові листки більшості рослин мають зелене забарвлення і складаються з листкової пластинки і черешка, яким вони з’єднані із стеблом. Такі листки мають береза, дуб, клен, липа, ясен. У листків деяких рослин, наприклад в алое, агави, льону, черешків немає.

 

 

(описати функції листка, а також додаткові, зумовлені пристосуванням рослини до забезпечення життєдіяльності у різних екологічних умовах).

Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. Функція листка – фотосинтез випаровування води (транс по) газообмін. Крім цих основних функцій у результаті ідіоактації до різних умов існування листки, видозмінюючись, можуть нагромаджувати поживні речовини (цибуля, капуста), вода (алое) захищати рослину від поїдання тваринами (комочки кактуса і барбарису), здійснювати вегетативне розмноження (бегонія, фіалка), ловити і перетравлювати комах, (росичка, непентіс (рухати і закріплювати слабкі стебла (вушка гороху, вини), видаляти продукти речовин під час листопаду у дерев і кущів). Крім фотосинтезу і обміну в листках відбувається процес транспірації – випаровувати води. Основну роль у випаровуванні виконують продихи, частково в цьому процесі бере участь і вся поверхня мийка. Тому розрізняють транспірацію проходу ікутикулярну – крізь поверхні кутикули, яка вкриває епідерміс листка. Кутикулярна трансляція значно менша за продихову; у старих листках вона становить 5-10% загальної трансляції, а в молодих, які мають таку кутикулу, може досягти 40-70%. Оскільки трансляція здійснюється в основному крізь продихи, в яких проникає і вуглекислий газ для процесу фотосинтезу, існує взаємозв’язок між випаровуванням води і нагромадження сухої речовини в рослин. Кількість води яку рослина випаровує для побудови 1 г сухої речовини, називається трансляційним коефіцієнтом. Його величина коливається від 30 до 1000 г і залежить від умов зростання, виду і сорту рослин. На побудову свого тіла рослина використовує 0, 2% води, яка проходить крізь ті, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт. Мінеральних речовин. Трансляція сприяє надходженню води в корінь і підійманню її по стеблу до листків і тим самим підтримує постійний рух води в рослині. У зв’язку з цим листки дістали назву верхнього водяного насоса, а коренева система – нижнього водяного насоса, який накачує воду в рослину. Випаровування захищає листків від перегрівання, що має велике значення для всіх процесів життєдіяльності рослини, особливо фотосинтезу. Рослини посушливих районів, а також у суху погоду випаровують більше води, ніж за умов підвищеної вологості. Випаровування води крім продихів, регулюють захисні утвори на шкірці листка. Цими утворами є кутикула, восковий наліт, опущення різними волосками. У рослин-сукулентів листок перетворився на колючку (пантуси), а його функції виконує стебло. Рослини вологих районів мають великі листкові пластинки, на шкірці листків немає захисних утворів. У разі утрудненого випаровування у рослин відбувається гутація – виділення крізь водяні продихи крапель води. Ці явища у природі спостерігаються вранці, коли повітря насичене водяною парою, або перед дощем.

В умовах лабораторії явище гутацій можна спостерігати, вкривши молодів проростки пшениці скляним ковпаком. Через короткий час на кінчиках листків з’являються краплі рідини. Біологічним пристосуванням рослин, що захищає від випаровування, є листопад – масове обпадання листків на холодний або жаркий період року. В помірних зонах дерева спадають листки на зиму, коли перші не можуть подавати воду з мерзлої землі, а мороз висушує рослину. У тропіках листопад спостерігається в сухий період року.

Підготовка до опадання листків розпочинається в міру розслаблення інтенсивності життєвих процесів наприкінці літа – на початку осені. Насамперед руйнується хлорофіл, інші пігменти (каратин і ксантофіл) зберігаються довше і надають листкам осіннього забарвлення. Згодом