Морфологічна будова простих листків

Серед складних листків розрізняють:

а) Трійчасті (конюшина, суниці) – три листочки, що власними короткими черешками прикріплюються до спільного черешка;

б) Пальчасті (каштан) – число листочків перевищує три.

в) Парноперистоскладні – (акація жовта) – верхівка спільного черешка закінчується парою листочків.

г) Непарноперистоскладні – (шипшина) – одним листочком.

Розмір і форма листків є спадковою ознакою. Лише в окремих випадках, найчастіше у декоративних садових форм, листкова пластинка може змінювати свою форму і навіть забарвлення.

Ділянки стебла, від яких відходять листки, називають вузлами, а ділянки стебла між сусідніми вузлами, – меживузлями. У жита, берези, соняшника, шипшини листки розміщуються по спіралі навколо стебла, по одному у вузлі. Таке розміщення називають черговим. Листки бузку, жасмину, клена, глухої кропиви сидять на вузлах не по одному, а по два-один листок напроти другого. Таке розміщення листків називають супротивним. У деяких рослин листки утворюють кільця, розміщуючись по три і більше на вузлах, як, наприклад, в елодеї. Це розміщення листків називають кільчастим.

 

 

У деяких видів рослин листки у процесі еволюції різко видозмінилися. У барбарису листки видозмінились уколючки. В акації білої у колючки видозмінились прилистки. У гороху, вики листки видозмінились у вусики, якими рослина прикріплюється до опор. У деяких видів акації черешки листка видозмінились уфілодії – розширені утворення, які схожі на пластинку листка і виконують функції пластинки листка. У цибулі м'ясисті лусочки – це листки, які видозмінилися у сховища поживних речовин, а плівчасті сухі верхні лусочки – це листки, які видозмінилися у покриви. У квіткових рослин листки видозмінились у частини квітки. Листки комахоїдної рослини росички, зібрані в прикореневу розетку, мають довгі черешки і невеликі (до 1 см у діаметрі) круглясті пластинки. Пластинки листка всіяні залозистими волосками з була воподібними закінченнями, на яких виділяється слизиста клейка речовина. Комахи, що сідають на листок, приклеюються до закінчень залозистих волосків. Сусідні волоски нахиляються до комахи і притискують її до пластинки листка. Залозисті волоски виділяють фермент, що розщеплює білки комахи до амінокислот, які всмоктуються волосками. Після цього волоски знову розходяться і готові «ловити» нову комаху. Так у комахоїдних видів рослин листки видозмінились у різноманітні пастки.

 

 

Яка тривалість життя листків? Листки більшості квіткових рослин живуть лише протягом теплих місяців року. В однорічних видів вони відмирають разом з іншими надземними частинами рослини. В багаторічних дерев'янистих рослин листки живуть протягом одного року і повністю опадають певної пори. Рослини, в яких листки замінюються щорічно, називають листопадними. Це такі добре відомі вам рослини, як береза, клен, липа, яблуня, горобина і безліч інших. У деяких рослин листки живуть кілька років.

Придивіться, наприклад, до фікуса чи монстери. Вони завжди зелені. Це тому, що листки в них замінюються поступово. Старі листки відмирають, і водночас з'являються нові – молоді. Так само поступово замінюються листки і в деяких рослин у природі. Такі рослини називають вічнозеленими. Отже, до вічнозелених належать рослини, які у всі пори року вкриті листками. Це брусниця, лавровишня, верес, сосна. Природне явище масового відпадання листків у рослин на період несприятливих умов називають листопадом. Найвідоміший осінній листопад, хоча у рослин посушливих кліматів він може спостерігатись і влітку. Скидаючи листки, рослини захищаються від надмірної втрати води. Якби рослини в прохолодний зимовий період не скидали листки, вони неодмінно загинули б від нестачі води. Це пояснюється тим, що листки продовжували б випаровувати воду, а коренева система за низьких температур не змогла б забезпечити нею рослину. А у таких вічнозелених квіткових рослин, як брусниця, журавлина, або у багатьох хвойних, як-от сосни і ялини, листки настільки дрібні, що води випаровують небагато. Осінній листопад супроводжується зміною забарвлення листків -однією з перших ознак осені. Жовтіють берези, ясени та липи, рожевіють листки калини та бруслини, червоніє листя дикого винограду та клена. Чим зумовлене це море барв осені? Ми вже згадували, що в листках рослин одночасно із зеленим пігментом – хлорофілом є й інші пігменти, зокрема золотаво-жовті, жовтогарячі, червоні. Ближче до осені у листках руйнується насамперед хлорофіл. Інші пігменти стійкіші, тому восени їхня наявність у листках стає помітною. Які ж чинники зумовлюють листопад? Підготовка до листопаду розпочинається задовго до того, як настає несприятливий період у житті рослини. Серед умов, що спричинюють листопад, важливе значення має зміна тривалості світлового дня. З настанням осені коротшає день, знижується температура повітря, зменшуються випаровування та надходження води через кореневу систему. Одночасно посилюється відплив органічних речовин з листка в стебло та корінь. Тож від пал ий листок має низький вміст цих сполук. Проте в ньому міститься значна кількість інших речовин. Тому, скидаючи листки, рослина водночас позбавляється різних шкідливих продуктів обміну, які накопичилися в них.

Поблизу стебла в черешку листка є шар клітин основної тканини (мал. 79). Восени ці клітини починають посилено поділятись, утворюючи впоперек черешка відокремлювальний шар. Клітини цього шару поступово стають гладенькими та округлими, між ними виникають великі міжклітинники, тому вони легко відокремлюються одна від одної. У результаті до початку листопаду листок прикріплюється до стебла лише завдяки жилкам. Достатньо краплини дощу чи подиху вітру, як він опадає. Інколи листки опадають навіть під власною масою. Опале листя розкладають ґрунтові бактерії, гриби, тварини, а мінеральні солі, що утворилися внаслідок цього розкладу, знову використовують рослини. Листопад зумовлений не лише зовнішніми чинниками, а й особливостями життєдіяльності самої рослини.

Наприклад, хоча в теплицях і підтримують постійні сприятливі для росту умови, листопадні рослини все-таки восени скидають листки. Які відомі видозміни листка? Крім основних функцій (фотосинтезу, випаровування води, дихання), листки можуть виконувати й деякі додаткові, у зв'язку з чим вони дещо видозмінюються рослини посушливих місцевостей у листках накопичують воду, тому вони стають м'ясистими (алое, молодило). Часто листки видозмінюються на захисні колючки, як-от у кактусів чи барбарису. А в акації білої колючки – це видозмінені прилистки. У кактусів жорсткі колючки не лише захищають від виїдання тваринами, а й зменшують випаровування води. Вода в кактусів накопичується у стеблі. У спекот-них пустелях Центральної Америки зростають кактуси, здатні накопичувати у своєму тілі до 3 т води! Ще однією з видозмін листка є вусики. Всім вам добре відома така рослина, як горох. Він має довге тонке стебло. Окремі листочки складних листків цієї рослини перетворилися на вусики, якими він чіпляється за різні предмети і закріплює стебло у певному положенні. Отже, на вусики у рослин можуть видозмінюватись як окремі листки, так і весь пагін. Листки можуть перетворюватись на луски. Соковиті луски цибулин (наприклад, у добре відомої вам цибулі ріпчастої) слугують для накопичення запасних поживних речовин та води. А зовнішні сухі луски захищають внутрішні частини цибулин чи бруньок від механічних ушкоджень, пересихання, низьких чи високих температур. У комахоїдних рослин (росичка, венерина мухоловка, пухирник) листки пристосовані для вловлення та перетравлення комах. Ці листки здатні не лише захоплювати здобич, а й виділяти травні соки, що її перетравлюють. Вважають, що, споживаючи дрібних комах, комахоїдні рослини компенсують нестачу деяких сполук у ґрунті, на якому вони зростають. Відомо приблизно 500 видів комахоїдних рослин, здебільшого це мешканці тропіків. В Україні трапляються альд-рованда пухирчаста, а також декілька видів росичок.

 

 

Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. Функція листка – фотосинтез, випаровування води (транспірація), і газообмін. Основну роль випаровування води виконують продихи, частково в цьому процесі бере участь і вся поверхня листка. Тому розрізняють транспірацію продихову і кутилярну, яка вкриває епідерміс листка. Кількість води, яку рослина випаровує для побудови 1 г сухот речовини називається трансляцією коефіцієнта.. На побудову свого тіла рослина використовує в середньому 0, 2% води, яка проходить крізь неї, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт мінеральних речовин. Транспірація сприяє надходженню води в корінь і підійманню її по стеблі до листків і тим самим підтримує постійний рух води в рослині. Випаровування захищає листки від перегрівання. Випаровування води, крім продихів, регулюють захисні утвори на шкірці листка. Гутація – виділення крізь водяні продихи крапель води. У разі утрудненого випаровування у рослин відбувається гутація, це явище у природі спостерігається вранці, коли повітря насичене водяною парою, або перед дощем. Усі рослини поділяються на листопадні і вічнозелені. У листопадних листки розвиваються упродовж одного вегетаційного періоду. Щороку вони обпадають. Листки вічнозелених, рослини живуть від 1 до 15 років. Старі частини листків відмирають і утворюються нові, це відбувається постійно.

 

 

Берко Й. М., Грицина М. Р. Практичний курс ботаніки. – Львів: ЛКТ ЛНАВМ ім С. З. Гжицького, 2006. -124 с. (с. 101-104).

Потульницький П. М., Первова Ю. О., Сакало Г. О Ботаніка.

Анатомія і морфологія рослин. – Київ: Вища школа, 1971. -354 с. (с. 214 – 232).

Тихомиров Ф. К., Навроцька А. А., Григора І. М. Ботаніка. -

Київ: Урожай, 1996. – 416 с. (с. 106-118).