Морфологічна будова простих листків

Ісі рослини (зазвичай це дерева і кущі, рідше – трави) поділяються на листопадні і вічнозелені. У листопадних листки розвиваються упродовж одного вегетаційного періоду. Щороку з настанням несприятливих умов вони обпадають. Листки вічнозелених рослин живуть від 1 до 15 років. Відмирання частин старих і утворення нових листків відбувається постійно, дерево здається вічнозеленим (хвойні, цитрусові).

 

 

Морфологія рослин – галузь ботаніки – наука про форми рослин. Вусій своїй простоті, ця частина науки укладає в собі не тільки дослідження зовнішніх форм рослинних організмів, але також анатомію рослин (морфологія клітинки) і систематику, що є не що інше, як спеціальна морфологія різних груп царства рослин, починаючи від найбільших і кінчаючи самими дрібними: видами, підвидами і т. д. Вираження М. затвердилося в науці переважно з часу знаменитої книги Шлейдена – основи ботаніки («GrundzugederBotanik «, 1842 – 1843). У М. вивчаються форми рослин незалежно від їх фізіологічних відправлень на тім підставі, що форма даної чи частини члена рослини має далеко не завжди те саме фізіологічне значення. Так напр., корінь, службовець переважно для висмоктування рідкої їжі і для зміцнення рослини в ґрунті, буває повітряним і служить не для зміцнення у ґрунті, а для поглинання вологи і навіть вуглекислого газу з повітря (орхідні; арфидні, що живуть на деревах і ін.) ; він же може служити винятково для причеплення до твердого ґрунту (плющ) ; стебло, що служить у більшості рослин для проведення рідкої їжі від кореня до іншим частинам рослині, служить у не який для поглинання вуглекислого газу з повітря, тобто приймає на себе фізіологічне відправлення листів, напр. у більшості кактусів, позбавлених листів, у м'ясистих молочайників і ін. Проте немає ніякої можливості зовсім відвернутися від фізіологічної точки зору при вивченні М., тому що зрозуміти і пояснити значення будівлі і форми даного рослинного члена може лише фізіологічне відправлення, що випало на його частку. У такий спосіб виділення М. в особливу галузь засновано головним чином на властивості самого розуму людського, на логічній необхідності. З морфологічної точки зору рослина, як і тварина, складається не з органів, а з членів, що зберігають головні риси своєї форми і будівлі, не дивлячись нате відправлення, що може випасти на їхню частку. Основним теоретичної принципом М. є так називаний метаморфоз рослин. Навчання це висловлено вперше у визначеній формі знаменитим Ґете в 1790 р., утім, тільки щодо вищих квіткових рослин. Метаморфоз цей чи перетворення залежить від того, що всі частини кожної рослини побудовані з того самого організованого матеріалу, а саме з клітинок. Тому форми різних частин коливаються тільки між відомими, більш-менш широкими межами. Обдивляючись усю безліч рослинних форм, ми відкриваємо, що усі вони побудовані на підставі двох головних принципів, саме – принципу повторюваності і принципу пристосовності.

Перший полягає в тім, що в кожній рослині одні і ті ж члени дійсно повторюються. Це стосується як найпростіших, елементарних членів, так і самих складних. Насамперед ми бачимо повторюваності самих клітинок: уся рослина складається з клітинок, потім повторюваність тканин: ми зустрічаємо ті самі тканини всюди, і в корені, і в стеблі, і в листі і т. д. Те ж помічається і дотично складних членів міжвузлів, вузла, листа. Пристосовність полягає у модифікації повторюваних членів з метою пристосування до фізіологічним відправленням і до навколишнього умовам. Комбінації цих двох принципів і визначає те, що названо метаморфозом. У такий спосіб метаморфоз рослин є повторюваність членів даного порядку, що змінюються на підставі принципу пристосовності. Вивчення М. і установлення як загальних усім рослинам правил у загальній М., так і часток правил, що відносяться до різного порядку групам рослинного царства в приватної чи спеціальний М., виробляється допомогою наступних способів: 1) порівняння готових різнойменних членів того самого і різних рослин по зовнішній і внутрішній їхній будівлі; 2) історія чи розвитку ембріологія, 3) вивчення відхилень від норми чи виродливих форм (тератологія рослин). Найбільш плідний з цих, способів є ембріологічний, що дав найбільш важливі результати, особливо дотично нижчих і взагалі спорових рослин.

 

 

Прості і складні листки розрізняють за числом листкових пластинок. Простий листок має одну пластинку й обпадає цілком. У складного листкана черешку розміщено кілька пластинок. Вони прикріплюються до головного черешка

своїми маленькими черешками, їхназивають листочками. У разі відмирання складного листка спочаткуобпадають листочки, а потім – головний черешок. Листкові пластинки різноманітні за формою: лінійні (знаки) овальні (анація), ланцетні (верба), яйцеподібні (груша), стрілоподібні (стрілолисті), Листкові пластинки у різних напрямках пронизані жилками, що є судинно-волокнистими пучками і падають листкові міцності. У листків дводольних рослин найчастіше сітчасте або перисте жилкування, а в листків однодольних – паралельне або дугове. Край листкової