Музично-дидактичні ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку з вадами зору

На нашу думку, активізація пізнавальної діяльності підвищить ефективність коригуючо-реабілітаційних процесів у дітей з вадами зору. З’ясувалося, що у спеціальній літературі відсутні відомості про активізацію саме пізнавальної діяльності як обов’язкової умови підготовки до інтеграції дітей з вадами зору в сучасне суспільство.

Одним із видів пізнавальної діяльності є музична діяльність. Музика має велике пізнавальне значення. Вона відображає життєві явища, що збагачують дітей уявленнями про суспільство, природу, національні традиції. Музичне виховання сприяє розумовому розвитку дітей, яке здійснюється у своєрідній формі і створює особливі ситуації для активізації пізнавальної діяльності.

Учені (О. Г. Литвак, В. І. Лубовський, А. І. Солнцева) вважають, що в життєдіяльності сліпих значну роль відіграє слух, особливо у процесах опосередкованого пізнання, просторової і соціальної орієнтації. Оскільки музичний звук має великий діапазон впливу, він використовується в оздоровчо-коригуючих комплексах (музикотерапії, лікувальній аеробиці, лікувальній гімнастиці тощо), спрямованих на стабілізацію адаптаційних і релаксаційних пристосувань, які активно діють на біологічні механізми регулювання центральної нервової системи.

Особливо виражене компенсаторне і коригуючо-виховне значення має музична ігрова діяльність, що поєднується з танцювальними, ритмічними рухами, з руховим орієнтуванням у просторі, із застосуванням різних ігрових дій. Музика позитивно впливає на емоційно-психічний стан дітей з вадами зору, що сприяє розвитку уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, тобто тих психічних процесів, що забезпечують пізнавальну діяльність. Ученими (Л. С. Брусиловський, Л. А. Волович, Б. Д. Карвасарський) доведено, що дія музикотерапії сприяє емоційному розрядженню, регулюванню емоційного стану, підвищенню доступності для свідомого переживання психо- і соціодинамічних процесів. Музика з її ритмом емоційно сильно впливає на моторику сліпого, вона активізує його волю і регулює рухи, допомагає сліпому усвідомлювати свої рухи, координувати їх зі слухом і голосом. Із застосуванням музично-ритмічних рухів проводяться різноманітні музичні ігри, що мають коригуючо-компенсаторне значення для виправлення вторинних відхилень у психічному і фізичному розвитку дітей, які не бачать.

Натомість у літературі відсутні відомості про використання музично-дидактичних ігор з коригуючо-розвивальною метою, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності дошкільників з вадами зору, що і слугувало підґрунтям організації подальшої експериментальної роботи з корекції відстаючих психічних функцій дошкільників з вадами зору.

У другому розділі „Шляхи активізації пізнавальної діяльності у дошкільників з вадами зору” визначено показники розвитку пізнавальної активності дітей з вадами зору; розроблено дидактичну модель і зміст роботи з активізації пізнавальної діяльності дітей з вадами зору засобами музично-дидактичних ігор; проаналізовано результати констатуючого і прикінцевого етапів експерименту.

Започатковуючи констатуючий експеримент, нами насамперед було визначено показники активності пізнавальної діяльності, а саме: сприйняття (колірне, музичне, просторове), мислення (зорово-просторове орієнтування: за вербальною інструкцією; на об’ємних і площинних предметах; конструктивна діяльність також на об’ємних і площинних предметах) ; психомоторна сфера: статистична і динамічна (реципрокна) координація; емоційний стан (самопочуття, активність, настрій).

При проведенні констатуючого і прикінцевого етапів експерименту використовувались одні й ті самі групи діагностичних методик з метою проведення порівняльного аналізу і можливості виявлення змін у розвитку структурних одиниць пізнавальної діяльності після завершення формуючого етапу експерименту. До першої групи увійшли такі методики: „САН (самопочуття, активність, настрій) ”, розроблена Санкт-петербургськими вченими в 1986 році і модифікована для дошкільників Т. П. Вісковатовою в 1997році; „Вивчення конструктивної діяльності”, розроблена С. Д. Забрамною в 1985 році і модифікована Т. П. Вісковатовою в 1996 році; „Проба Бондаревського (поза лелеки), спрямована на вивчення статистичної динаміки, критерії за якою розроблені Б. В. Сермеєвим; „Вивчення реципрокної координації” (Н. Озерецький і Хед).

Друга група методик включала модифіковані нами відповідно мети і завдань дослідження загальновідомі методики: „Виконання завдань за мовленнєвою інструкцією”, розроблена О. Р. Лурія в 1969 році; „Сприйняття музики та емоцій”, що є модифікацією методики „Емоційне ставлення до музики”, розробленої С. А. Прокофьєвою-Акоповою у 2001 році. Сутність модифікації методики „Виконання завдань за мовленнєвою інструкцією” полягала не тільки у зміні назви, що вказувала на напрям дослідження психологічного процесу – „Вивчення зорово-просторового орієнтування за вербальною інструкцією”, але й у змісті самих завдань: вони були пов’язані не з малюванням, а з виконанням практичних дій при вживанні в інструкції зорово-просторових прийменників (на, під). Валідність даної модифікації визначалася при співставленні з метою, завданнями і результатами методики О. Р. Лурії „Виконання завдань за мовленнєвою інструкцією”, а також з методикою „Зорово-просторове орієнтування” А. Поліщука. Надійність визначалася за її коефіцієнтом (r = 0, 86).

Сутність модифікації „Емоційне ставлення до музики” полягала в тому, що з даної методики були взяті основні емоції, що викликаються музикою. Форма їх вияву (метод наукового спостереження) і статистична обробка (за кожний жанр поданої для прослуховування музики 1 бал – усього 5 балів; кожний з випробуваних міг одержати 30 балів – 5 жанрів, помножених на 6

видів емоцій). Критеріями прояву емоцій виступили: міміка, жести, голосові сигнали, рухова активність аж до спроб почати бійку. Валідність даної методики визначалася при співставленні її з методикою С. А. Прокоф’євої-Акопової і методики САН. Надійність визначалася за