Музикотерапія як засіб регуляції тривожності та агресивної поведінки підлітків

 

 

Агресивна поведінка – будь-яка форма поведінки яка націлена на те щоб нанести фізичні чи психологічні ушкодження. Одною з головних проблем у визначенні агресії полягає в тому, що цей термін має на увазі велику різноманітність дій. Багато вчених розуміли це поняття по різному, вони мале своє уявлення про даний феномен. Розділяють два основні типи агресивних проявів:

Інструментальна агресія;

Цільова агресія

Тривожність вивчали такі зарубіжні дослідники, як З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, С. Саллівен, Е. Фромм та такі вітчизняні вчені, як А. С. Співаковська, Л. М. Костіна, А. М. Прихожан, О. А. Коробанова, Р. С. Немов, Л. А. Китаєв-Смик та інші.

Розуміння тривожності було внесено в психологію психоаналітиками і психіатрами. Багато представників психоаналізу розглядали тривожність як уроджена властивість особистості, як споконвічно властивій людині стан.

Слово тривожний наголошується в словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміна. Автор однієї з них вважає, що слово тривога означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника.

Музикотерапія (музична терапія) – це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу – фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну – з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта.

За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо.

 

 

 

У дослідженні взяли участь дві групи студентів Української інженерно-педагогічної академії «УІПА» що навчаються на: 2-му курсі гуманітарного факультету за спеціальністю «Практична психологія» (15 студентів) та технологічного «Поліграфічне виробництво» (15 студентів) заочного відділення. Загальний обсяг вибірки становить 30 осіб віком від 19 до 21 року. В групах проводився тренінг з використанням музикотерапії, тренером якого виступав куратор групи психологів.

1. Шкала самооцінки рівня тривожності (Ч. Д. Спілберга, Ю. Л. Ханіна).

Пропонований тест є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивної тривоги як стану) і особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини).

Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагуючи станом тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді – тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, емоційними, невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями.

Однак тривожність не є початково негативним феноменом. Певний рівень тривожності – природна і обов'язкова особливість активної особистості. При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень «корисної тривоги».

Шкала самооцінки складається з двох частин, що роздільно оцінюють реактивну (РТ, вислови № 1-20) і особистісну (ЛТ, вислови № 21-40) тривожність.

Особистісна тривожність відносно стабільна і не пов'язана з ситуацією, оскільки є властивістю особистості. Реактивна тривожність, навпаки, буває викликана якою-небудь конкретною ситуацією.

Показники РТ і ЛТ підраховуються за формулами:

PT=σ1 – σ2 + 50,

де σ1 – сума закреслених цифр на бланку по пунктах 3, 4, 6, 7 9, 13, 14, 17, 18; ∑2 – сума інших закреслених цифр (пункти 1, 2, 5, 8, 10, І, 15, 19, 20) ;

ЛТ = σ1 – σ2 + 35,

де σ1 – сума закреслених цифр на бланку по пунктах 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40; ∑2 – сума інших закреслених цифр (пункти 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39).

При інтерпретації результат можна оцінювати таким чином: до 30 – низька тривожність; 31-45 – помірна тривожність; 46 і більше – висока тривожність.

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. В цьому випадку слід понизити суб'єктивну значущість ситуації і завдань і перенести акцент на осмислення діяльності і формування відчуття упевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в «кращому світлі».

Для виявлення рівня агресивності був взятий Тест агресивності (Опитувальник Л. Р. Почебут)

Шкали: вербальна агресія, фізична агресія, предметна агресія, емоційна агресія, самоагресія.

Призначення тесту: Діагностика агресивної поведінки.

Опис тесту

У етнопсихологічних дослідженнях особливе місце займає проблема вивчення агресивної поведінки. Визначення рівня агресивності може допомогти в профілактиці міжетнічних конфліктів і стабілізації соціальної і економічної ситуації в країні. Агресивна поведінка – це специфічна форма дій людини, що характеризується демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили по відношенню до іншого або групи осіб, яким суб'єкт прагне завдати шкоди.

Агресивна поведінка доцільно розглядати як протилежне адаптивного поведінки.

Адаптивне поведінка передбачає взаємодію людини