Національна безпека

Рішення про те, чи є це конкретне питання важливим, чи життєво важливим, становить украй серйозний вибір для політиків, і особливо для вищих щаблів влади країни. У кінцевому підсумку вони мають визначатися в тому, чи є ця конкретна ситуація допустимою, чи ні. Якщо влада (на рівні Президента, Верховної Ради, Ради національної безпеки і оборони), вважає, що можна піти на небажаний, але все ж прийнятний варіант рішення – це питання можна віднести до категорії важливих. Однак, якщо ситуація загострюється настільки, що подальший компроміс для вирішення конфлікту виключається, питання має життєво важливе значення.

Периферійний інтерес.

«Периферійний» інтерес серйозно не зачіпає добробуту країни у цілому, хоча може завдати шкоди приватним інтересам громадян однієї країни за кордоном. До периферійних інтересів можна віднести: ув’язнення громадян країни в інших країнах, окремі випадки завдання шкоди діловим інтересам національних компаній за кордоном, порушення прав людини та ін. Отже, національні інтереси являють собою найбільш суттєві потреби держави і суспільства в цілому, а їх визначення є одним з головних завдань керівництва та політики еліти країни.

На формування національних інтересів значною мірою впливають стан країни та нації, реальні умови життя населення. Так, у стабільному, демократичному суспільстві довгострокові національні інтереси мають стабільний характер, бо вони є результатом зусиль як керівництва та політичної еліти, так і населення країни, яке висловлює свою позицію через реально діючі демократичні механізми.

У певних випадках національні інтереси, так як їх розуміє керівництво та політична еліта, майже автоматично стають інтересами переважної більшості населення. В першу чергу це стосується інтересів виживання, коли збройний напад чи війна об’єднує націю. Інші, навіть життєво важливі національні інтереси, стають інтересами громадян країни через певний час як результат цілеспрямованої роботи політичної еліти та засобів масової інформації.

Найбільш несприятливою ситуацією для визначення довгострокових національних інтересів є період економічної та політичної криз, невизначеності управлінських структур держави та занепаду інтелектуальної еліти. За таких умов політична еліта розколота, її різні частини захищають часто протилежні погляди щодо перспектив розвитку держави, нації та суспільства. Населення ставиться з недовірою до пропозицій державних структур, а конкуруючі політичні угруповання намагаються завоювати довіру пересічних громадян за рахунок експлуатації вкрай радикальних поглядів.

Національні інтереси у цьому випадку не можуть бути сформульовані на тривалу перспективу, як правило, вони страждають суперечностями, невизначеністю та утопізмом, тому що не відповідають реальним можливостям суспільства та держави.

Саме у такій ситуації опинилася РФ. Концепція національної безпеки Російської Федерації (затверджена указом президента РФ від 17 грудня 1997 р. № 1300) передбачає «…проведення активного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на зміцнення позицій Росії як великої країни – одного з впливових центрів багатополярного світу, що формується» [57].

Серед національних інтересів Росії у міжнародній сфері документ робить наголос на захисті життя, гідності, міжнародно визнаних громадянських прав і свобод російських громадян та наших співвітчизників за кордоном.

Відповідно до національних інтересів формуються національні цілі та загальні положення політичної, економічної та воєнної стратегії.

Національні цілі полягають у виборі способу захисту, підтримки чи досягнення національних інтересів.

Досить часто національні цілі у тих чи інших наукових працях чи офіційних документах фігурують як національні інтереси.

Отже, національні цілі є органічною складовою національних інтересів, але ці поняття не тотожні.

 

 

Національні інтереси України. Сфери національної безпеки України. Загрози національній безпеці України. Закон України про основи національної безпеки України.

 

До складу національних інтересів України слід віднести:

І. Фундаментальні національні інтереси.

Інтерес виживання народу України та незалежної Української держави.

Вище ми зазначали, що інтерес виживання виходить на перший план, коли виникає загроза масової руйнації країни, а можливості оперативного реагування з боку керівництва держави обмежені в часі. Як правило, такий сценарій є характерним для періоду збройного нападу ворожої держави. Але аналіз ситуації, що зараз склалася в Україні, свідчить про те, що ми маємо на порядку денному саме проблему виживання. Системна криза економіки, зростання злочинності, падіння життєвого рівня більшості населення України за межу малозабезпеченості, шалене зростання безробіття, люмпенізація населення, підвищення соціального напруження, руйнація культури та освіти, корумпованість та безвідповідальність державного апарату на тлі недостатньої дієздатності законодавчої гілки влади та постійної її конкуренції з виконавчою блокує можливість прийняття оперативних рішень. Тому мова зараз йде саме про виживання народу та держави, а не про другорядні питання.

Виходячи з фундаментального національного інтересу – виживання народу та держави, можна визначити наступні цілі внутрішньої та зовнішньої політики:

• розвиток рівноправних стосунків (економічних, політичних, культурних) з країнами «близького» та «далекого» зарубіжжя;
• проведення протекціоністської зовнішньоекономічної політики, економізація зовнішньої політики в цілому;
• інтеграція у європейські та