Національна безпека

Оцінювати рівень загроз й визначати пріоритетні національні інтереси найбільш зручно за допомогою системних методів багатомірного порівняльного аналізу. Вони дають змогу виявити взаємозалежність загроз, розрахувати їхній сумарний потенціал, розкрити закономірності в системі «пріоритетні національні інтереси – загрози». Здобувачем за основу взятий перелік загроз національній безпеці України, що був наведений в доповіді Національного інституту стратегічних досліджень “Національна безпека України 1996-1998 рр. ”. Та також використана класифікація загроз національній безпеці України, що була представлена в “Концепції (основах державної політики) національної безпеки України” (від 16 січня 1997 року).

Використання зазначених методів і проведення необхідних розрахунків неможливі без визначення найбільш важливих внутрішніх та зовнішніх загроз пріоритетним національним інтересам України і виявлення їхнього впливу на реалізацію цих інтересів.

Результати попередніх досліджень, що були проведені Національним інститутом стратегічних досліджень, системний аналіз ситуації, що склалися в Україні та за її межами у 1992-1998 роках, а також багатомірний аналіз “Концепції (основ державної політики) національної безпеки України” (від 16 січня 1997 року) дають можливість визначити найбільш небезпечні загрози пріоритетним національним інтересам на сучасному етапі. Перелік цих загроз наведено у таблиці 2. 1., за працею науковців НІСД.

 

 

За допомогою наведеної вище таблиці 1. 1. видно взаємозалежність та взаємовплив зовнішніх та внутрішніх загроз основним пріоритетам та інтересам України. З таблиці 1. 1. чітко видно, що основну небезпеку складають саме внутрішні загрози і саме вони є найбільш стійкими та небезпечними для нашої держави. Цей перелік опублікований в 1996 році, а в 1997 році на законодавчому рівні прийнято Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України, де знайшов своє відображення державний підхід до переліку найбільш небезпечних загроз національній безпеці України, та галузі національної безпеки. За цим переліком, як видно з таблиці 1. 2., галузі розподілилися таким чином:

Політична;

Економічна;

Соціальна;

Воєнна;

Екологічна;

Науково-технологічна;

Інформаційна.

 

 

 

 

Цей Закон відповідно до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначає основні засадидержавної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави відзовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

 

 

Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

• національна безпека – захищеність життєво важливих інтересівлюдини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загрознаціональним інтересам;
• національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носіясуверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальніпотреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державнийсуверенітет України та її прогресивний розвиток;
• загрози національній безпеці – наявні та потенційно можливіявища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливимнаціональним інтересам України;
• воєнна організація держави – сукупність органів державноївлади, військових формувань, утворених відповідно до законівУкраїни, діяльність яких перебуває під демократичним цивільнимконтролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захистнаціональних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;
• правоохоронні органи – органи державної влади, на якіКонституцією (254к/96-ВР) і законами України покладеноздійснення правоохоронних функцій.

 

 

Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція (254к/96-ВР), цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів іншінормативно-правові акти.

Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципивоєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державноївлади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загрознаціональним інтересам України.

Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовимидержавної політики національної безпеки.

 

 

Об'єктами національної безпеки є:

• людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;
• суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
• держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальнацілісність і недоторканність.

 

 

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

• Президент України;
• Верховна Рада України;
• Кабінет Міністрів України;
• Рада національної безпеки і оборони України;
• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
• Національний банк України;
• суди загальної юрисдикції;
• прокуратура України;
• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
• Збройні Сили України, Служба безпеки