Національна система фізичного виховання

Педагогічну гімнастику розробив його син – Ял мар Лінг (1820-1886). Він описав техніку виконання та методику викладання гімнастичних вправ, розробив структуру уроку, ввів нові гімнастичні прилади (стінку, бум, лаву та ін.).

Вважаючи організм сумою органів, автори шведської гімнастики вважали за потрібне впливати на окремі частини тіла. Всі вправи вони поділили на групи в залежності від переважного впливу на ту чи іншу групу м’язів (для рук, ніг, спини тощо, а також вправи, пов’язані з пересуванням тіла (ходьба, біг, стрибки...).

Вправи з бігом та стрибками мали впливати переважно на серцево-судинну систему та органи дихання; лазіння – на розвиток певних м’язів, а рівновага – на точність рухів і відпочинок.

Гімнастичні прилади виконували допоміжну функцію, переважно для зручності виконання різних вправ, які можливо виконувати і без них.

Особливого значення Лінги надавали вихідним положенням, вони розробили їх для рук, ніг, тулуба. Багато з них збереглись до сьогодні, наприклад: “руки перед грудьми”, “руки на потилицю”, “руки в сторони” “ноги на ширину плечей” та ін. Всі рухи виконувались по прямих лініях та кутах. Напруження мали статичний характер (крім ігор та пересування). Після вправи слідувала пауза. За це шведську гімнастику називають гімнастикою поз.

В Гімнастиці Лінгів збереглась симетричність рухів. Що зроблено однією рукою, треба виконати другою, що в ліву сторону – треба праворуч та інше.

Складною була структура уроку, яка налічувала від 12 до 18 частин.

Серед слов’янських народів найбільше поширився сокільський рух, започаткований в Чехії, як одна з легальних форм національно-визвольної боротьби. У лютому 1862 року в атмосфері національного пробудження чехів молодий викладач Празького університету Мирослав Тирш (1832-1884) разом з однодумцями заснував перше чеське гімнастичне товариство “Сокіл”. Назва уподібнювала волелюбного птаха, висловлювала прагнення до незалежності свого народу. Він розробив основи техніки і методики гімнастичних вправ.

Члени товариства носили національний одяг, звертались один до одного на “ти”, називались братами-сестрами, підкреслюючи цим єдність чеського народу. Товариство проводило регулярні заняття гімнастикою, екскурсії, обладнувало бібліотеки, читальні зали, протипожежні групи, театральні, співацькі гуртки, оркестри, хори та здійснювало серед населення інші культурно-масові заходи. Це було обов’язковим елементом діяльності сокільських товариств.

Вже у 1871 році в Чехії було 130 товариств “Сокіл”, видавався спеціальний часопис (журнал) з тією ж назвою. В товаристві сформувалась чеська національна система фізичного виховання, так звана “сокільська гімнастика”. Вона дещо нагадувала німецьку через застосування вправ на приладах, але була значно багатшою засобами та досконалішою методами. Від “сокільської” походить сучасна спортивна гімнастика.

Особлива увага зверталась на красоту рухів, перешикувань, на одяг та інше. Для більшої красочності та декоративності застосовували різні предмети: булави, палки, старовинні види зброї (мечі, щити...), шарфи тощо.

Детально були розроблені вправи на перекладині, коні, брусах, а також вільні вправи під музику із предметами, акробатичні вправи та піраміди.

Усі вправи діляться на 4 групи:

а) вільні вправи – без предметів; б) на приладах; в) групові – піраміди, ігри; г) бойові вправи з фехтуванням, боротьби.

При виконанні вправ на приладах учні ділились на групи, а потім мінялись місцями. На заняттях зберігалась чітка дисципліна. Однострої, різноманітна декоративність надавали заняттям привабливості.

Надзвичайно крас очними були сокільські свята, що періодично проводились в Празі (їх звали “Здвиги”). Масштаби їх підтверджували популярність сокольської ідеї. В них брали участь одночасно до 20 тисяч спортсменів.

З 1863 року утворюються сокільські організації в Словенії, Хорватії, Польщі та ін. Наприкінці ХІХ століття почали проводити Всеслов’янські сокільські здвигни. На них з’їжджались соколи Чехії, Хорватії, Болгарії, Польщі, Словенії, була і делегація українців.

Сокольська ідея, що виникла в Чехії, ввібравши в себе кращий досвід шведської, німецької, французької систем, відігравала важливу роль в житті багатьох поневолених слов’янських народів другої половини ХІХ століття. Поява сокільства зумовлена рядом подій того часу – крах феодальної системи, посилення національно-визвольної боротьби тощо. Як засвідчив відомий угорський історик Ласло Кун, “... обставини зародження (сокола) були пов’язані з боротьбою слов’янських народів імперії Габсбургів…за культурну автономію, а в перспективі – за національну незалежність”.

Для чехів “Сокіл” став всенародним рухом. “…Наші прагнення до розвитку не можуть бути завершені, поки кожен чех не стане соколом” (М. Тирш). Сокольська система виховання приваблювала своїм демократизмом, гармонійним поєднанням духовності й тілесності, сприяла національному самоутвердженню.

В Англії склалась спортивно-ігрова система фізичного виховання, відмінна від гімнастичних. Цьому сприяли: економічний, політичний та культурний розвитку після буржуазної революції середини XVII століття.

Вагомий вплив на цей процес мало і географічне розташування Англії, як острівної держави. Англійська буржуазія не намагалась створити масову армію, як це було в континентальних державах Європи. Тому відомі системи гімнастики тут не розповсюдились.

В той час Джон Локк обґрунтував доцільність змагально-ігрового методу і фізичному вихованні дітей. Розпочався поступовий процес відбору із народних засобів фізичного виховання найбільш доцільних вправ та ігор, їх деяка стилізація та регламентація.

Одним із творців спортивно-ігрової системи в Англії був Томас Арнольд (1795-1842) – директор коледжу в м. Регбі, педагог. Він намагався створити такий колектив, в якому б розвивалась самодіяльність