+3 8(066) 185-39-18
fнаукової термінології — це сильний двигун розвитку науки, а тим самим і культури народу.
4. Єдність шкільної термінології: граматичної, математичної, природничої й т. ін. по школах, у підручниках і в наукових статтях необхідна насамперед; недотримання цієї вимоги сильно шкодить мо-ральному розвиткові літературної мови.
5. Шкільну термінологію складають учені мовознавці, до життя запроваджує уряд, а громадянство карно приймає ЇЇ.
6. Найкорисніша для народу наукова термінологія — своя рідномовна, на засадах своєї мови оперта.
7. Своя добре створена й усталена національна наукова термінологія сильно збільшує цінність культури народу.
8. Кожний науковий термін мусить відповідати таким засадам: 1. Мусить бути створений на рідномовній основі, 2. мусить найповніш віддавати вложену в нього думку, і 3. не мусить викликати ще й іншого розуміння.
9. Цілий народ мусить пильно дбати, щоб його шкільна термінологія: граматична, математична, природнича і ін. конче міцно усталилася й тим стала культурним дорібком усієї нації. Без найконечнішої потреби не вільно міняти шкільної термінології.
10. З бігом часу можна міняти тільки другорядні невдалі шкільні терміни, завжди пам’ятаючи, що для розвитку культури й всенаціональної свідомости народу стокрот корисніш мати одну, хоч і недосконалу, але соборну термінологію ані ж термінології індивідуальні (особисті), хоч би й ліпші.
11. Недержавний народ, що прагне стати державним, мусить заздалегідь пильно вироблювати собі й найрізнішу технічну термінологію цілого державного життя: комунікаційну, військову правничу, урядову, канцелярійну, шкільну й т. ін. У народу державного термінологію творить ціле урядове життя, а в недержавного — державна свідомість інтелігенції.
XXVIII. Інтелігенти вільних професій і рідна мова
1. Кожний інтелігент вільної професії: лікар, адвокат, інженер, дентист, кооператор, купець, агроном, ветеринар, землемір, нотар, артист, маляр і т. ін. обов’язаний знати свою літературну мову й розмовляти тільки нею зо своїми клієнтами й тим самим ширити знання цієї мови й підносити повагу до неї.
2. Свої судову промови адвокати мусять виголошувати, де того закон не забороняв їм, тільки своєю соборною літературною мовою.
3. Усі інтелігенти вільних професій мусять дбати про добрий розвиток своєї фахової термінології.
4. Кожний інтелігент, що виправдує своє незнання соборної літературної мови нефаховістю, прикриває тим тільки своє мовне лінивство та рідномовну політичну несвідомість.
5. Маляри-артисти, скульптори, композитори й т. ін. недержавного народу, що служать виключно «чистому мистецтву», а свої національно-громадські мотиви оминають, чужі й некорисні для свого народу.
6. Усі інтелігенти вільних професій у своїм родиннім житті обов’язані вживати тільки соборної літературної мови, щоб своїм прикладом заохочувати до того й інших.
7. Інтелігент, що не знає Науки про рідномовні обов'язки, не в свідомий член нації.
8. Кожний інтелігент, виступаючи з публічною промовою, мусить виголошувати її тільки соборною літературною мовою.
9. Усе громадянство мусить конче вимагати від своїх промовців-інтелігентів уживати в публічних промовах тільки соборної літературної мови.
10. Кожний інтелігент, говорячи з селянами, нехай уживає тільки літературної мови, підносячи тим повагу до неї й заохочуючи й селян знати свою книжну мову.
XXIX. Державна служба й рідна мова
1. Урядники на державній та громадській службі мусять добре знати свою соборну літературну мову й вимову й свій соборний правопис.
2. В урядовім листуванні, а також у зносинах із петентами, урядовці вживають соборної літературної мови й вимови й соборного правопису.
3. Коли урядник служить на чужонаціональній службі, то в своїм приватнім житті мусить конче виконувати всі рідномовні обов’язки свого народу.
4. Якщо урядник служить на чужонаціональній службі, а в своїм приватнім житті не виковує всіх рідномовних обов’язків свого народу, то він дошкульно зраджує свою націю й уже не є її членом.
XXX. Десять рідномовних заповідей для емігранта
1. Тільки рідна мова найсильніше в'яже тебе з Батьківщиною, а тому вживай цієї мови скрізь, де можливо й де того не забороняє тобі місцеве право.
2. Хто забуває чи не шанує рідну нову, той рве зв’язок із Батьківщиною й тим дошкульно зраджує її.
3. У себе вдома розмовляй тільки рідною мовою. Це принесе тобі душевний спокій і насолоду в житті.
4. Шануй земляка свого й розмовляй із ним та пиши до нього тільки рідною мовою.
5. Зберегай своє особове ім’я й родове прізвище в національній формі, й ніколи не міняй їх на чужі. Найменша зміна їх — то вже крок до винародовлення.
6. Сумлінно навчай дітей своїх рідної мови й рідномовних обов'язків. Пам’ятай, що невиконання цієї заповіді стане найбільшим непрощенним гріхом твоїм супроти Батьківщини.
7. Сумлінно подбай, щоб закласти рідну школу для дітей твоїх, яка навчила б їх не тільки рідної мови, але й рідномовних обов’язків.
8. Пам’ятай, що побратися з чужинкою чи з чужинцем — це початок забування рідної мови, непрощенної зради Батьківщини.
9. Закладай «Гуртки плекання рідної мови» й сам діяльно працюй у них. Кожного року конче уряджуй «Свято рідної мови».
10. Завжди пам'ятай, що наймиліша мова в цілому світі — це твоя рідна