+3 8(066) 185-39-18
fній мовно виховувалась молодь.
4. Ціле громадянство мусить пильнувати, щоб навчання в його школах провадилось не місцевою, а тільки соборною літературною мовою, бо тільки воно забезпечує народові всі користі від школи.
5. Ціле громадянство мусить добре пам’ятати, що тільки рідна школа виховує національно сильні одиниці й морально міцні характери.
6. Народ, позбавлений рідних шкіл, позбавляється тим найсильнішого двигуна свого духового розвитку й засуджується на культурне й національне каліцтво.
7. Кожна школа мусить закладати серед учнів «Гуртки плекання рідної мови».
8. Кожна школа мусить навчати своїх учнів і рідномовних обов’язків.
9. Кожна школа повинна подбати про зразковий добір книжок для шкільної бібліотеки, оминаючи все, що писане не чистою літературною мовою.
10 Кожна школа мусить конче мати підручну бібліотечку для вивчення рідної літературної мови з необхідними граматиками, словниками, довідковими книжками й мовними журналами.
11. Шкільне діловодство треба вести тільки літературною мовою.
12. Кожна рідна школа на еміграції або на національно загроженій території, мусить щороку уряджувати «Свято рідної мови».
ХШ. Учитель і рідна мова.
1. Кожний учитель — якого б фаху не був він — мусить досконало знати свою соборну літературну мову й вимову та соборний правопис. Не вільно вчителеві оправдувати свого незнання рідної мови нефаховістю.
2. Як у школі, так і поза нею, учитель повинен говорити тільки взірцевою рідною соборною літературною мовою й вимовою, щоб власним прикладом впливати на учнів і на оточення.
3. Учитель, що навчає тільки місцевою мовою, приносить тим велику шкоду єдності свого народу й своєї літературної мови.
4. Кожний учитель, що навчає мови, мусить конче працювати для наукового вивчення своєї рідної мови.
5. Кожний учитель, особливо ж провінціальної школи мусить конче збирати діалектологічний матеріял для вивчення своєї рідної мови.
6. Кожний учитель мусить найдокладніше знати Науку про рідномовні обов'язки.
7. Учитель рідної мови в школі мусить навчати тільки сучасної соборної літературної мови.
8. Учитель рідної мови в школі мусить конче навчати своїх учнів про найголовніші рідномовні обов'язки, щонайменше подані тут у розділах І, ІІІ, IV, XXII, XXXI і XXXIV для початкової школи, а для середньої додаючи ще розділи V - VIII, XXIV і ХХХШ.
9. Учитель рідної мови мусить бути і душею «Гуртка плекання рідної мови» І в його школі. Він же уряджує «Свято рідної мови».
10. Учитель рідної мови мусить пильнувати викликувати в своїх учнів любов і пошану та зацікавлення до рідної мови, а це приведе їх до глибшого вивчення її.
11. Всі вчителі інших предметів мусять завжди звертати пильну увагу, щоб і на їхніх годинах панувала чиста літературна мова. Бо мало зробить сам учитель рідної мови, якщо його не підтримають і вчителі інших предметів.
XIV. Батьки й рідна мова
1. Виховуйте своїх дітей тільки рідною мовою, бо тільки вона принесе їм найбільше духових цінностей.
2. Пам’ятайте, що діти вважатимуть за рідну тільки ту мову, що панує в вашій родині.
3. Найцінніший грунт для духового виховання сильного характеру — то рідна мова. Пильнуйте ж виховувати такі потрібні для нації сильні характери, виховуючи дітей своїх тільки рідною мовою.
4. Особа, що не зросла на рідній мові, загублена для нації, бо ціле життя буде безбатченком, і справи рідної нації будуть їй чужі.
5. Коли батьки соромляться своєї рідної мови, будуть її ціле життя соромитись і їхні діти, а тим стануть чужі для і свойого народу.
6. Соромлення рідної мови батьками — це дошкульна зрада свого народу та найбільший гріх супроти дітей і своєї нації
7. Коли маєте змогу, виховуйте дітей своїх тільки соборною літературною мовою, бо вона відразу защіплює їм почуття одности народу, й дає найбільше духових цінностей.
8. Пильнуйте, щоб діти ваші читали книжки, писані тільки соборною літературною мовою.
9. Пильнуйте всіма силами, щоб перша мова вашої дитини була справді матірня — своя рідна.
10. Не забувайте, що дитина вважатиме тільки ту мову за рідну, якою говоритиме перші п'ять років свого життя.
11. Хто не говорить рідною мовою й не знає своєї соборної літературної мови, той ніколи не буде правдивим патріотом для свого народу.
12. Дитина, вихована не рідною мовою, ніколи не буде для свого народу національно сильною й морально міцною.
13. Кожний батько, особливо ж інтелігент, мусить говорити в своїй родині тільки літературною мовою, мусить вияснювати рідномовні гасла та обов’язки, завжди даючи добрий приклад своїй дружині та дітям, і завжди вимагаючи від них уживати чистої мови.
14. Кожний батько, свідомий своїх національних обов’язків, повинен скласти для своєї родини бібліотечку з найкращих творів українського письменства. У цій бібліотечці конче мусить бути рідномовний журнал.
15. Кожний батько повинен завжди пам’ятати, що найголовніший учитель рідної мови для своїх дітей — то вій сам із своєю дружиною.
XV. Мати й рідна мова
1. Жінка завжди чуліша до рідної мови, а тому й сильніше впливає