+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
35
Мова:
Українська
на наступних, за ними ненаголошені.
5. Підвищення голосу відбувається тільки на останньому ударному складі.
6. Якщо за останнім ударним складом слідують ненаголошені, він вимовляється рівним тоном, а підвищення голосу відбувається на останніх ударних словах.
А в російській мові можна виділити шість основних інтонаційних конструкцій (ІК) :
ІК-1: на звуках центру відбувається зниження тону, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-1 зазвичай зустрічається при вираженні завершеності в розповідному реченні.
ІК-2: звуки центру вимовляються в межах діапазону предцентрової частини, на наступному після центру складі зниження тону нижче середнього рівня. ІК-2 зазвичай зустрічається в питальних реченнях з питальним словом і в пропозиціях зі зверненням, волевиявленням: Куди ти йдеш? Сергій, там небезпечно!
ІК-3: на звуках центру різко висхідний рух тону, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-3 характерна для вираження незавершеності мови. Так, ІК-3 зазвичай зустрічається в питальних реченнях без питального слова: Аня п'є сік? Зустрічається ІК-3 і при зверненнях вираженні прохання: Вітя, подзвони завтра!
ІК-4: на звуках центру спадний рух тону, тон постцентрової частини вище середнього. ІК-4 зазвичай зустрічається в неповних питальних реченнях з порівняльним сполучником «а», в питаннях з відтінком вимоги: А Наташа? Ваше ім'я? Прізвище?
ІК-5: має два центри: на звуках першого центру висхідний рух тону, на звуках другого центру або на наступному за ним складі – спадний, тон між центрами вище середнього, тон постцентрової частини нижче середнього. ІК-5 зазвичай зустрічається при вираженні високого ступеня ознаки, дії, стану: Як вона танцює? [5, 69]
1.2 Ритміко-інтонаційне оформлення англійської мови. Елементи інтонаційної структури
Під ритмом мови розуміється впорядкованість її звукового, словесного і синтаксичного складу, певним смисловим навантаженням.
У більш широкому сенсі ритм – регулярне повторення подібних і сумірних мовних одиниць, що виконує, структурує текстотвірну і емоційну функції. Ритм найменш виражений в спонтанній, повсякденній мові, найбільш – у віршованих текстах. [11, 197]
У формуванні ритму беруть участь всі можливі мовні засоби: звукові, інтонаційні, синтаксичні, а також різні інтонаційні конструкції.
Фонетика розглядає ритм мови як рівномірне чергування ударних і ненаголошених складів. Для ритму англійської мови характерне рівномірне проходження ударних складів. Тому швидкість проголошення ненаголошених складів між двома ударними залежить від кількості ненаголошених складів: чим більше ненаголошених складів, тим швидше вони будуть вимовлятися. [3, 10]
Якщо в російській мові ритмічною одиницею є слово, то в англійській мові такою є група складів, що складається з одного наголошеного складу і прилеглих до нього ненаголошених. Саме ритмічна одиниця, сказана через рівні проміжки часу, і визначає ритм англійської мови.
Смислові групи на листі відповідають ритмічним групам в розмовній мові, які виділяються один від одного паузами.
Під ритмічною групою розуміється сукупність ударних і ненаголошених складів чи ритмічних одиниць між двома паузами. Після ритмічної групи вимовляємо з висхідним тоном, витримуючи більш тривалу пауза, ніж після ритмічної групи, вимовленої з низхідним тоном.
Злите читання груп слів і пропозицій
Оскільки в англійській розмовній мові багато ненаголошених службових слів, то час, визначений на їх проголошення між двома ударними складами, може бути досить малим (що диктується ритмом мовлення). Тому існує певний фонетичний прийом, що дозволяє витримувати цей чисто англійський ритм мови. Він називається злитим читанням.
Цей прийом полягає в злите (без паузи) проголошенні ненаголошених складів з наступним, як правило, ударним складом у межах однієї ритмічної (смислової) групи.
Таким чином, пауза (і вдих) в англійської розмовної мови робиться тільки між ритмічними групами, а всередині них всі склади вимовляються «на одному диханні».
Злито читаються такі поєднання слів, що входять в загальні смислові групи:
1. Артикль (присвійний або вказівний займенник) + іменник: a book, the book, my book.
2. Артикль (або займенник) + іменник з визначенням: this pink dress.
3. Частка to разом з інфінітивом: to go.
4. Союзи і прийменники з оточуючими частинами мови: you and I, black and white.
5. Допоміжні і модальні дієслова.
6. Займенник (іменник) + дієслово: Nick would have written.
7. Присудок + обставина або доповнення: go to school.
8. Ввідний there + форма дієслова to be: there is, there are.
9. Складні прислівники: so much.
10. Кінцева «німа» r (або поєднання re) читається разом з голосною, якщо з неї починається наступне слово. [1, 56]
В англійській мові разом читаються не тільки зазначені групи слів, а й цілі речення, які складають одну смислову групу і тому не містять пауз.
Однак виконання правил злитого читання не повинно призводити до спотворення сенсу вимовної фрази. Іноді при неакуратному злитому читанні можливий перехід приголосних звуків з попереднього складу у наступний, що може спричинити за собою двозначне тлумачення.
Ритм мови і наголос
З метою збереження ритмічного ладу мови дуже часто спостерігається посилення або ослаблення словесного або фразового наголосу. Це відбувається в наступних випадках.
1. Якщо поруч висловлюються два або більше неударних слова, то деякі з них можуть вимовлятися з притиском:
As you say. Але As Bob say.
Як хочете.