Навчання інтонації іноземної (англійської) мови в початковій школі

Розповідне речення з інтонацією зниження повідомляє інформацію, в той час як розповідне речення з інтонацією підвищення стає здивованим питанням або має на увазі прохання повторити.

Спеціальне питання з інтонацією зниження запитує інформацію, в той час як спеціальне питання з інтонацією підвищення повідомляє про більший інтерес або здивуванні з боку мовця або на увазі прохання повторити.

Загальне питання з інтонацією підвищення запитує інформацію і очікує відповіді «так» чи «ні», в той час як загальне питання з інтонацією зниження повідомляє про впевненість мовця в отриманні позитивної відповіді.

Прохання у вигляді загального питання з інтонацією підвищення нормальне і ввічливе, в той час як прохання з інтонацією зниження звучить як команда і може бути неввічливою.

Вивчаючи англійську мову слід розуміти, про що може повідомляти зміна стандартних моделей, але у своїй власній мові доцільніше використовувати стандартні моделі інтонації.

 

 

Розглянувши питання навчання ритму та інтонації як етап формування комунікативної компетенції, зрозуміли, що кожна мова має свою особливу характерну для неї інтонацію. Так і ритміко-інтонаційне оформлення англійської мови помітно відрізняється від російської як мелодикою і фразовим наголосом, так і тональністю. Крім того, діапазон англійського мовного голосу ширше російського, ненаголошені склади вимовляються на найнижчому рівні діапазону, який практично не використовується в російській.

Головна відмінність англійської мови від російської полягає в тому, що англійська мова є більш емоційною (має 6 тонів) у порівнянні з російською (два основних тони: висхідний і спадний).

Розглянувши висхідний і низхідний тон, зрозуміли, що перший – це тон невпевненості, незавершеності, невизначеності, сумніви. Тому інтонація підвищення в основному використовується в питальних реченнях і повідомляє більший інтерес чи подив, це більш ввічливий тон. Спадний тон – тон категоричного твердження, закінченості, визначеності. Так інтонація зниження використовується в оповідних пропозиціях, спеціальних питаннях, окличних реченнях тощо.

Дослідивши інтонаційне оформлення різних типів речень, прийшли до висновку, що оволодіння навичками ритміко-інтонаційного оформлення різних типів речень відіграє важливу роль у вивченні англійської мови. Так як для того, щоб вірно оформити свою промову, необхідно знати, який інтонаційний тон характерний для того чи іншого типу речення. Інтонація також висловлює наші емоції: здивування, роздратованість, радість, невдоволення тощо.

 

 

 

Цілком природно, що бездоганна інтонація є прикрасою промови, що звучить на будь-якій мові. Однак не варто драматизувати ситуацію з навчанням інтонаційним навичок в умовах сучасної основної школи. Тому, було б набагато розумніше навчити учнів основним модельним фразами в апроксимованому виконанні, ніж однієї інтонаційної моделі без вад.

Однак не варто думати, що на проблеми інтонації не варто звертати уваги взагалі. Просто необхідно дещо обмежити навчання інтонаційних навичок мінімумом моделей. Можна використовувати як ефектні прийоми навчання інтонаційним навичкам наступні вправи:

- вправи на розвиток темпу мовлення учнів. Інтонація англійської фрази доречна лише при відповідному темпі, який в учнів, як правило, вкрай низький;

- використання скоромовок, прислів'їв, приказок. При цьому важливо домагатися того, щоб учні вимовляли їх на одному диханні, без пауз і необгрунтованих зупинок, яким порушується інтонаційний малюнок фрази: Money spent on the brain is never spent in vain. [9; 118]

Потім від фразового переходять до сверхфразового рівня, коли на одному диханні вимовляють комунікативний відрізок в 2-4 фрази.

Навчання інтонаційним навичкам поза мовного середовища – справа надзвичайно складна. Істотним резервом поліпшення інтонаційних навичок є виконання вправ у виразному читанні. Корисно проводити таку роботу на матеріалі текстів діалогічного характеру з такою послідовністю навчальних дій:

- Зразкове читання;

- Фонетична відпрацювання;

- Інтонаційна відпрацювання;

- Інсценована відпрацювання;

- Інсценування діалогу.

Ознайомлення учнів з основними ритміко-інтонаційними моделями здійснюється в процесі оволодіння ними мовними зразками, які одночасно є і структурними типами пропозицій.

Основні труднощі представляє членування пропозиції на ритміко-інтонаційні групи і правильне їх звукове оформлення – злите проголошення одному видиху, без пауз, з одним наголосом та одночасним підвищенням / зниженням тону, а також проголошення пропозиції як єдиного цілого. При роботі над ритміко-інтонаційними моделями особливо яскраво виявляється єдність імітації і пояснення як способу введення нового матеріалу. [13; 123]

Пояснення викладача, які повинні носити характер практичних вказівок, можуть будуватися і дедуктивно, і індуктивно. У першому випадку він чітко вимовляє ряд однотипних прикладів, пояснюючи особливості наголосу, мелодики тощо, по другому – він також вимовляє ряд однотипних прикладів, але змушує учнів самих прийти до потрібного узагальнення (правила) шляхом навідних запитань. Індуктивний шлях більш ефективний (хоча і вимагає більше часу), особливо на початку навчання, так як він забезпечує краще запам’ятовування почутих зразків і розвиває слух учнів, привертаючи їх увагу до тих сторін звучання промови, які в іншому випадку могли б і залишатися непоміченими, незважаючи на попереднє нагадування про них.

Наступний етап роботи над ритмом передбачає роботу над текстом, оскільки в тексті реалізується ритмічна система. Почнемо з поетичних текстів.