Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
24
Мова:
Українська
ЛЕКЦІЯ
Недоговірні зобов’язання
Відшкодування шкоди
1. Загальна характеристика та види недоговірних зобов’язань
2. Поняття, підстави та умови виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди
3. Характеристика окремих видів зобов’язань з відшкодування шкоди
1. Загальна характеристика та види недоговірних зобов’язань
Недоговірні зобов'язання – це зобов'язання, які виникають і за відсутності укладеного між сторонами договору, в силу певних юридичних фактів. Ці зобов'язання можуть виникати як із неправомірних дій (заподіяння шкоди), так і з правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).
Види недоговірних зобов’язань:
1. 1. Публічна обіцянка винагороди – це односторонній правочин, на підставі якого одна особа зобов'язується сплатити певну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного в оголошенні результату.
Обіцянка про сплату винагороди має відповідати таким вимогам:
- вона має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином доведеною до невизначеного кола осіб. Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб
- обіцянка винагороди повинна мати майновий характер винагорода повинна обіцятися за вчинення правомірних дій;
- має бути зазначено результат, якого необхідно досягнути. Це може бути або досягнення конкретної мети, або найкраще виконання певної роботи, характер якої допускає виконання її різними особами;
- із оголошення повинно бути зрозуміло, хто обіцяє вина- городу, і місце, куди необхідно надати результат;
- обіцянка може бути оголошена в будь-якій формі. Особи, які бажають відгукнутися на обіцянку, можуть вимагати письмового підтвердження інформації;
- строк досягнення результату не є обов'язковою умовою. Якщо він не встановлений, то оголошене завдання вважається чинним протягом розумного строку.
1. 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу зобов'язує особу, яка оголосила про виплату спеціальної винагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно умов конкурсу.
Зобов'язання із конкурсу є різновидом зобов'язань, що виникають з публічної обіцянки винагороди.
Конкурс характеризується тим, що в ньому оголошується не виконання певної роботи взагалі, а найкраще виконання певної роботи.
Засновник, який оголосив конкурс (змагання), зобов'язується сплатити обіцяну нагороду тому учаснику, який досяг найкращого результату відповідно до умов конкурсу.
Проведення конкурсу передбачає кілька етапів:
- оголошення конкурсу;
- подання робіт на конкурс;
- оцінка поданих на конкурс робіт;
- підбиття підсумків;
- сплата винагороди.
Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні так і юридичні особи (спілки письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів, мер міста, директор заводу).
Розрізняють обов'язкові та факультативні умови конкурсу.
Обов'язкові – це ті, які повинні встановлюватися при проведенні будь-якого конкурсу.
Факультативні залежать від особливостей конкурсу (проект забудови, макет скульптури, фотографія, реклама, нарис, шахова задача тощо).
Цивільне законодавство встановлює умови, які повинне містити оголошення про конкурс (ст. 1151 ЦК).
Конкурс може бути відкритим, коли до участі запрошуються всі бажаючі, хоча це не виключає попереднього відбору учасників чи попередньої кваліфікації. До участі в закритому конкурсі організатори, як правило, запрошують учасників персонально.
Цивільно-правові зобов'язання, які виникають із конкурсу, необхідно відмежовувати від конкурсних зобов'язань в трудовому праві. В цивільному праві конкурс – це засіб створити умови для найкращого вирішення конкретного творчого завдання, певної роботи, в трудовому – підстава виникнення трудових правовідносин.
1. 3. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення
Окремим видом зобов'язань є такі недоговірні зобов'язання, що виникають із дій, які вчиняються однією особою в майнових інтересах іншої без спеціального доручення. Внаслідок вчинення таких дій виникає право вимагати від особи, в інтересах якої такі дії вчинялися, відшкодування витрат, які були понесені у зв'язку з цим.
Цивільно-правове регулювання вчинення дій в майнових інтересх іншої особи здійснюється на підставі ст. 1158-1160 ЦК.
1. 4. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (Ст. 1161-1162 ЦК).
Сторонами в цих зобов'язаннях виступають:
• Фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки, отримала каліцтво чи ушкодження здоров'я, коли без відповід них повноважень рятувала від реальної загрози: а) життя чи здоров'я іншої особи; б) майно іншої особи;
• держава або фізична особа, життя чи здоров'я якої рятува лося, або власник (володілець) врятованого майна.
У разі смерті рятувальника стороною виступатимуть його спадкоємці.
Дії рятувальника повинні мати добровільний характер і бути спрямованими на усунення як обставин, які можуть загрожувати чужому життю здоров'ю чи майну, так і негативних наслідків події, яка вже настала.
Зобов'язання, що виникають із рятування, не поширюються на дії осіб, які здійснюють рятування життя та здоров'я фізичних осіб, майна фізичних або юридичних осіб при виконанні своїх професійних (трудових) обов'язків наприклад, пожежники, лікарі, ветеринари, працівники органів міліції, Міністерства надзвичайних ситуацій та ін.
Зобов'язання, які виникають із рятування, зовні схожі із зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, але між ними існує й істотна відмінність.
Відшкодування шкоди у зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, є цивільно-правовою відповідальністю, яка покладається законодавцем на особу, яка заподіяла шкоду або яка є відповідальною за заподіяння шкоди.
У зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із рятуванням, шкода пов'язана з правомірними діями потерпілого, які він свідомо вчиняв, допускаючи заподіяння шкоди своєму майну, здоров'ю та життю. Тому