Недоговірні зобов’язання. Відшкодування шкоди

1. 5. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст. 1163- 1165)

Небезпека заподіяння шкоди життю, здоров'ю чи майну в майбутньому може стати підставою для заборони діяльності, яка створює таку небезпеку.

Ця небезпека може полягати:

а) в проведенні будівельних робіт без належного дозволу і кваліфікації (перебудування квартири чи будинку, прибудова тамбуру тощо) ;

б) у виконанні інших робіт без відповідного дозволу і ква ліфікації (проведення газу, світла, водопроводу тощо) ;

в) в утриманні диких тварин (рись, ведмідь), плазунів (кро кодилів), гадюк, пітонів, службових собак та собак бійцівських порід в домашніх умовах без відповідного дозволу;

г) у здійсненні підприємницької діяльності або виконанні інших небезпечних робіт в домашніх умовах тощо.

Вимоги щодо усунення небезпеки, яка фактично загрожує, є одним із засобів захисту цивільних прав. Тобто в цьому випадку заінтересована особа вимагає не відшкодування заподіяної шкоди, а припинення дій, внаслідок яких їй може бути заподіяна шкода.

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну заінтересована особа має право вимагати:

• вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;
• заборони діяльності, яка створює загрозу.

У разі настання шкоди (упущеної вигоди, моральної шкоди) вона вправі вимагати відшкодування завданої шкоди.

1. 6. Деліктні зобов’язання (зобов’язання із відшкодування шкоди). Особливостям деліктних зобов’язань буде присвячено окреме питання.

1. 7. Зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

В судовій практиці мають місце випадки, коли особа не може захистити свої права, які порушені, ні за допомогою речового позову, ні позову із договору, ні позову із заподіяння шкоди. Водночас потерпілому заподіяні збитки, а особа, яка їх заподіяла, збагатилася за його рахунок. Наприклад, особа помилково оплатила телефонні розмови сусіда; постачальник відвантажив продукцію не замовнику, а сторонній організації; покупець внаслідок допущеної ним арифметичної помилки сплатив зайве продавцю за товар тощо.

В цих випадках захист майнових інтересів потерпілої сторони досягається за допомогою інституту набуття та збереження чужого майна без достатньої правової підстави.

Головною ж ознакою зобов'язань з набуття і збереження майна без достатніх підстав є не правомірність чи неправомірність набуття, не природа юридичних фактів, що зумовили виникнення настання цих зобов'язань, а відсутність підстав для збагачення.

Так, набуття або збереження чужого майна без достатньої правової підстави може мати місце в наступних випадках:

• оплата покупцем незамовленого товару;
• несення співвласником витрат, пов'язаних з утриманням майна, понад свою частку;
• користування чужими речами без договору найму (оренди) чи дозволу (особа помилково вважає, що річ «нічийна» або що такий дозвіл отриманий) ;
• оплата мнимого боргу;
• повторна оплата товару;
• отримання зайвого внаслідок арифметичної помилки;
• помилкове надання послуг або виконання робіт не тій особі, яка є стороною за договором;
• виконання банком розпорядження про списання суми з розрахункового рахунка на виконання рішення суду після того, як ця сума вже списана з рахунка боржника на підставі вико навчого листа;
• визнання правочину недійсним, внаслідок чого отримане особою за правочином стає безпідставно набутим, та ін.

Зобов'язання з набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави необхідно відмежовувати від деліктних зобов'язань:

1. За підставами виникнення. В основі делікту завжди лежить правопорушення, а підставою збагачення можуть бути будь- які юридичні факти, в тому числі події;

2. на відміну від делікту, де завжди є конкретна потерпіла особа, якій заподіяна шкода, в зобов'язаннях із набуття чи збереження майна без достатніх підстав така особа може бути і відсутня. (Наприклад, внаслідок безпідставного завищення цін продавцем в роздрібній торгівлі, перевізником особа, яка збагатилася, є, а конкретний потерпілий відсутній. В цьому випадку набуте безпідставно стягується в дохід бюджету) ;

3) в деліктних зобов'язаннях кредиторами виступають особи, яким заподіяна шкода. В зобов'язаннях із безпідставного збагачення позивачами можуть бути не лише особи, за рахунок яких відбувається безпідставне переміщення майнових ціннос тей, а й інші прямо передбачені законом особи (наприклад, фінансові органи, податкові органи, органи митного нагляду, антимонопольні органи тощо, які можуть застосувати або вима гати застосування санкцій, передбачених цивільним або іншими галузями законодавства) ;

4) із змісту деліктних зобов'язань випливає принцип повного відшкодування, тобто деліктні зобов'язання забезпечують поновлення порушеного права (віддай, відремонтуй, заміни, відшкодуй тощо), при зобов'язаннях із безпідставного збагачення відшкодовується лише те, на що набувач збагатився.

 

 

Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язаннями) – найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань.

Зобов'язання із заподіяння шкоди – це зобов'язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немай-нових прав абсолютного характеру і мета яких – забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Цивільне законодавство, охороняючи права та інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, передбачає відшкодування шкоди, яка заподіяна як внаслідок невиконання договірних зобов'язань, так і у випадках, коли між сторонами договірні відносини відсутні взагалі.

Залежно від підстав виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди розрізняють: договірну та недоговірну (деліктну) відповідальність.

І договірна, і недоговірна відповідальність