Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики)

Негативна етична оцінка пов'язана з раціональним і емоційним рівнями системи переконань і передбачає усвідомлення або переживання того чи іншого положення справ як неприйнятного. Наявність двох основних різновидів модусу, який вводить негативну етичну оцінку – раціонального й емотивного, – свідчить про те, що суб'єкт оцінки усвідомлює той або інший стан справ як складник своєї особистісної сфери й проявляє свої наміри й оцінки в модальних настановах. Експліцитна або імпліцитна модальність думки, характерна для будь-яких аксіологічних висловлювань, а також емотивний модус у контекстах осуду ускладнюються модальними відношеннями знання (епістемічний модус). Якщо емоції суб'єкта оцінки (емотивний модус) являють собою основу психологічного мотивування ціннісної кваліфікації об'єкта, то знання мовця є додатковим аргументом, який дозволяє правомірно здійснювати відповідну кваліфікацію. Пор. : Нам недоступны цифры потерь, но известно: официальные сведения липа, мы знаем о недоедании солдат, о переполненных медсанбатах и госпиталях (МН, № 9, 2000).

Експлікація модусу знання, що демонструє наявність відхилення від моральної норми, або експлікація емотивного модусу, який відображає моральну занепокоєність мовця, формує специфіку контекстів осуду. Через те, що НЕО підпорядкована досягненню немовленнєвої мети і на відміну від позитивної етичної оцінки спрямована не на заохочування до дій, а на їх заборону, специфічною характеристикою модусу досліджуваних контекстів є “імперативність зобов'язування” (П. Рікьор), що позначається на органічному зв'язку комунікативно-спонукального й нормативно-пропонуючого аспектів відповідних МА.

Опис різних типів суб'єктивного модусу, який, відображаючи моральну свідомість суб'єкта мовлення, впливає на ступінь суб'єктивності й категоричності негативної етичної оцінки, дозволяє зрозуміти авторський задум і зміст його ціннісних настанов. Залежно від прийняття за точку аксіологічного відліку систем індивідуальних або загальновизнаних ціннісних орієнтирів, суб'єкт модального відношення може бути співвіднесеним із мовцем, певним соціумом, спостерігачем/свідком, тобто особою, ідентифікованою щодо “він-сфери” і, нарешті, адресатом, який представляє “ти-сферу”. Настанова суб'єкта НЕО на солідаризацію з учасниками ситуації осуду зумовлена діалогічною формою обміну етичним досвідом. Така настанова відображає особливість організації досліджуваних контекстів, що полягає в полісуб'єктності і багатоадресності відповідних МА. Пор. : Людей в России не жалели никогда... Вдумаемся: нигде и никогда нация созидающая не рассуждала так много о смерти... не помещала ее на вершину пирамиды жизненных ценностей (Огонек, № 48, 1998) ; Забавно, конечно, наблюдать такое простодушие на пороге ХХІ века. Не о нравственных исканиях речь, не о споре, что первично: дух или материя? Нет, вера ширится совершенно примитивная, совершенно языческая (МН, № 45, 2000). Значення подібних модусних показників зводиться до непрямого спонукання адресата здійснити оцінну операцію.

Соціально-етична мотивація, що зумовлює негативну етичну оцінку, виявляється і простежується в реакціях на неприйнятний стан справ не тільки щодо самого мовця, але й щодо поведінки інших комунікантів. Пор. : И все-таки стыдно истерически вопить, что сегодняшняя ситуация – это 37 год. Сравнение оскорбительно прежде всего для жертв Сталина и Ежова – идеалистов бессребренников, гениев культуры и просто честных тружеников (ЛГ, №4, 2001). Функціональна навантаженість модальних операторів знаходить відображення у прагматичних ефектах провокативності й публічності, характерних для контекстів осуду, що продиктовано настановою мовця на драматизацію ситуації.

Співвіднесеність відповідних МА із полемічним або конфліктним режимом спілкування визначає наперед своєрідність контекстів осуду, зафіксованих у демократичних виданнях сучасної публіцистики, яка полягає в тому, що висловлення етичних претензій у цілому тяжіє до безособово-об'єктивного викладу. Ілюзія неупередженості в такому випадку передбачає посилення перлокутивного ефекту, оскільки факт говорить сам за себе. Пор. : Командующий Северным флотом воспользовался случаем, чтобы прямо над костьми погибших найти и обрушиться на внутренних врагов (МН, № 43, 2000).

У цілому незалежно від того, як виражена позиція суб'єкта оцінки, зміст і структура висловлювань з негативною етичною оцінкою виявляються адекватними його комунікативному завданню. Останнє полягає передусім у фіксації відхилення від моральної норми й вказівки на дефектність у ціннісній програмі Іншого.

У другому розділі “Об'єкт негативної етичної оцінки в контекстах осуду й прагматичні чинники, що визначають характер його вираження” подана прагматична характеристика Іншого як об'єкта оцінки. Необхідність такої характеристики викликана тим, що осуд як складник досліджуваних контекстів являє собою полімотивовану сутність, а одним із мотивів відповідного акту є поведінка Іншого, що відхиляється від норми.

Характеризований у роботі об'єкт НЕО, будучи певним метапоняттям, установлюється відповідно до денотативної чи мовленнєвої ситуації або до певного елемента семантичної структури оцінки. Такий об'єкт у конкретному уявленні неминуче розчленовується і постає у певному аспекті, причому вибір самого аспекту зумовлений як прагматичною настановою мовця, так і тими способами, якими у мові концептуалізуються й називаються об'єкти подібного роду. Специфіка аксіологічних висловлювань, які містять етичну оцінку, полягає в тому, що об'єктом оцінки в них є людина соціальна, внаслідок чого модифікації цього об'єкта варіюються у