Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики)

У досліджуваних контекстах об'єкт негативно-етичної оцінки постає в низці таких модифікацій: особа (персоніфікований об'єкт) – вчинок людини – певний стан справ – соціальні інститути – соціум як ціле. Характер номінацій, які вибирає мовець, і відповідає такому способу розчленування й подання об'єкта оцінки. Включення відповідних номінацій у контекст здійснюється на основі прийомів гіперболізації, метафоризації, глобалізації та пейоративного відчуження, які дозволяють посилити перлокутивний ефект. Пор. : Личная жизнь – это личная жизнь. Но сейчас появились мерзавцы, которые спекулируют даже на таких “неприкасаемых” темах (ЛГ, №15, 21. 12. 1999) ; В Москве все в гуманизм играют. Гоняешься, гоняешься тут за бандитами, а результаты – псу под хвост (МН, № 26, 2000).

Негативну етичну оцінку можуть містити не лише номінації суб'єкта вартого осуду вчинку, але й характеристика його вчинків. Відтворення мовцем вчинків Іншого, релевантних для визначення його аксіологічного статусу, підпорядковується необхідності обґрунтування етичних претензій. В окремих контекстах мовець не деталізує вчинок засуджуваного: у такому разі оцінюється не стільки вчинок чи певний стан справ, скільки поведінка в цілому, а оцінні предикати включаються в зміст мовленнєвих кліше типу – а что творит/ вытворяет / выделывает Х. Пор. : А как ведет себя министр обороны Сергеев в ходе скандальной военной реформы? А сельскохозяйственный министр вице-премьер Гордеев в ходе земельной? (ЛГ, № 6, 2001).

У досліджуваних контекстах підставою для обґрунтування претензій нерідко виступають або наслідки відповідних вчинків, або мотиви, що їх породжують, які виявляються на основі інтерпретації ціннісної позиції Іншого, якій також приписується негативна цінність. Пор. : Забавно, что власти страны отлично знали об этих “милых гешефтах” Абрамовича с Березовским, но до сих пор не предприняли ни одной попытки остановить узаконенное воровство из государственной казны! (МК, 01. 12. 1999).

У цілому для контекстів осуду характерна певна інформаційна недостатність, оскільки операція оцінювання зводиться не до розгорнутого опису того чи іншого стану справ, а до вираження суб'єктивно-оцінного ставлення до нього. Наслідком цього є використання широкого діапазону мовних засобів, що містять негативну оцінку способу реалізації такої дії, яка може завдати шкоди суспільству. Пор. : Наши читатели даже не заметили, что ими вертели, как марионетками. При свете дня их нагло облапошили политические наперсточники (ЛГ, №6, 2001). Контрастне виділення вчинку Іншого, який вступає в протиріччя із загальними нормативними очікуваннями й суспільними інтересами, також сприяє дискредитації суб'єкта вчинку, що призводить до зниження його ціннісної позиції. Тому в контекстах осуду інтерпретативні компоненти, як правило, превалюють над фактичною інформацією. Об'єкт негативної етичної оцінки в контекстах осуду постає як суб'єкт морального вибору, що первісно обумовлено категоріальною опозицією “добро – зло”, на основі якої актуалізуються етичні поняття як критерії оцінки поведінки Іншого.

Не виключено, що характер і спосіб вираження об'єкта оцінки в позитивному й негативному модусі розрізняються. Проте оскільки в сучасній соціокультурній ситуації аксіологічною домінантою стає негативна оцінка, об'єктом позитивної оцінки стає швидше окрема людина, ніж влада чи інші соціальні структури: Взять вину на себя, признавать свою ошибку да еще накануне выборов – это дорого стоит. Он мужественный человек (МН, № 5, 2001).

Третій розділ “Актуалізація етичних понять, пов'язаних із свідомістю суб'єкта негативної етичної оцінки” присвячений обґрунтуванню залежності між контекстами осуду і стереотипами свідомості. Як той, хто засуджує, так і засуджуваний є носіями альтернативних ціннісних підходів і виявляють себе у відповідних контекстах як носії свідомості певних типів. Характер мовленнєвої поведінки суб'єкта оцінки зумовлений стереотипами колективної свідомості, інтегрованими в широкий культурний контекст. Загальною закономірністю функціонування контекстів осуду є настанова суб'єкта мовлення на увиразнення висловлюваної ціннісної кваліфікації спільним для учасників комунікації соціокультурним контекстом, який у роботі розглядається як чинник “чужого” слова. Пор. : На безрыбье Юрий Лодкин деликатно подтягивает одеяло на себя: мол, Москва не возражает против кадровой стабильности... и все такое (МН, № 47, 2000). Інтерпретація імпліцитних суб'єктивних намірів, які приховуються за буквальним значенням використовуваних мовних засобів, показує, що уявлення про непохитність морального кодексу, неминучість покарання, відповідальність особи за здійснений нею вчинок є стереотипами свідомості, які, в свою чергу, становлять прагматичні презумпції відповідних висловлень.

Норма, на яку в контекстах осуду орієнтується суб'єкт оцінки, постає як у певних концептуалізаціях, що становлять фонд етичних уявлень членів соціуму і носіїв мови, так і в тих уявленнях, які відповідають індивідуальним ціннісним системам. У роботі, з одного боку, виділяються елементи загальних концептуалізацій, які представлені низкою базових моральних категорій і ключових понять етики: добро і зло, честь і гідність, обов'язок і справедливість тощо. Актуалізовані у відповідних мовленнєвих актах, вони виступають критеріями негативної етичної оцінки. У роботі обґрунтовується залежність між актуалізацією цих понять, що входять до спільної моральної компетенції носіїв мови, і стереотипами буденної свідомості. Зокрема, такі поняття, як відповідальність, провина, покарання, каяття та ін., надають осуду характеру