Нестандартні уроки як засіб підвищення якості знань учнів на уроках математики

В. Паламарчук зазначає: знання – це змістовна основа мислення, його фундамент, базисний компонент, воно поліструктурне, й кожна з його структур специфічно пов'язаназ мисленням [21, с. 11].

М. Фіцула відмічає, що знання – це узагальнений досвід людства, який відображаєрізні сфери дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука [5].

В. Чайка вважає, що знання відображають узагальнений досвід пізнання дійсності, накопичений людством у процесі соціально-історичної практики [26, с. 22].

Таким чином, більшість авторів, визначення яких наведені нами вище, вважають, що знання є головним компонентом освіти, який має складну структуру. Структура знаньвключає факти, уявлення, поняття, закони та закономірності, теорії. Найпростішим видомзнання є факти. Факти отримуються під час спостереження чи експерименту, зпідручника або слів викладача.

Так, поняття «знання» у дидактиці розглядаються у двох основних аспектах: знання, які повинні засвоїти учні, і знання які вже засвоєнні ними. Знання в першому своєму значенні є одним з елементів змісту освіти. Вони являють собою, перевірене суспільною практикою, адекватне відбиття дійсності [15, c. 34].

Також, термін «знання» характеризує одну з найважливіших цілей навчання, визначає чи вказує на засіб педагогічного впливу, розкриває зміст та внутрішні аспекти педагогічного процесу, окреслює матеріал, в якому реалізується педагогічний задум [7, c. 7].

Узагальнюючи відомості про знання в дидактиці, можна відзначити, що знання в межах навчального предмету можуть бути розділені на власне наукові, що представляють собою фундаментальні положення відповідної науки, і наукові відомості у вигляді поточної інформації, що відрізняється меншою стабільністю і порівняно тимчасовою актуальністю. Наукові відомості найчастіше є наслідком фундаментальних положень теорії. Їхнє нагромадження здебільшого призводить до зростання кількості інформації в сформульованій науці, але нічого істотно недодає до основних знань. Лише деяка частина нових відомостей служить базою для поступового уточнення або перегляду фундаментальних положень наукової теорії. Природно, що в ході навчання учнів викладач повинен повідомляти їм не тільки відомості, що складають фундаментальну якість науки, але і поточну інформацію, яка збагачує основні наукові положення, показує їх у різноманітних зв'язках і відношеннях і одночасно активізує зміст навчання, наближує його до сучасних і перспективних потреб суспільства й особистості. Так, В. І. Орлов виділяє особливу дидактичну субстанцію – змістову навчальну інформацію. Головними властивостями змістової навчальної інформації автор вважає доступність для осмисленого сприйняття, здатність до перетворення, придатність для практичного використання.

Таким чином, змістова навчальна інформація містить у собі основні наукові положення і поточну інформацію, що наближає зміст навчання до потреб суспільства й особистості в сучасних умовах.

Тож, знання учнів – це результат засвоєння змістової навчальної інформації в процесі їхньої навчально-пізнавальної діяльності [15, с. 33].

Характерними особливостями повноцінних знань учнів є: повнота знань, глибина знань, оперативність знань, гнучкість знань, конкретність та узагальненість знань, системність знань, усвідомлення знань[5, с. 253].

Наведені особливості повноцінних знань учнів характеризують собою якістьзасвоєних ними знань. Поняття «якість знань» є центральним поняттям в теорії педагогіки.

Термін «якість знань» передбачає співвіднесення видів знань з елементами змісту освіти й тим самим з рівнями засвоєння [1, c. 373].

Поняття якості знань є багатозначним. На емпіричному рівні воно цілком відповідає поясненню поняття якості в тлумачних словниках: відповідність предмета як результату праці деяким заданим стандартам. Але це тлумаченняне вичерпує сутності змісту наукового поняття якості в освіті.

Якість знань – це співвідношення між цілями і результатами навчання, міра досягнення результату при тому, що цілі задані операційно і прогнозовані в зоні потенційного розвитку учня. При цьому результати знань обов'язково мають містити в собі оцінку того, якою ціною ці результати досягнуто.

Якість знань – це показник, який синтезує всі етапи становлення особистості, умови і результати навчально-виховного процесу, а також є критерієм ефективності діяльності навчального закладу, відповідності реально досягнутих результатів нормативним вимогам, соціальним і особистісним сподіванням.

Як інтегрована характеристика педагогічної системи, поняття якість відображає якість кожної її структурної одиниці: змісту, процесу і результатів навчання. В свою чергу, якості цих структурних підсистем характеризується певними параметрами і показниками. Наприклад, якість знань учнів характеризується повнотою, глибиною, систематичністю, системністю, оперативністю, гнучкістю, конкретністю, узагальненістю, усвідомленістю, міцністю[4, c. 20-21].

Так, повнота знань – кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань -усвідомлення існуючих зв'язків між групами знань.

Гнучкість знань – уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; вміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомим.

Систематичність знань – усвідомлення структури знань, їх ієрархію, послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань – тривалість збереження їх у пам'яті, відтворення їх в відповідних ситуаціях.

Системність знань – осмислення учнем місця знання в структурі наукової теорії.

Оперативність знань – вміння користуватися знаннями в необхідних ситуаціях.

Конкретність знань – вміння розкласти знання на елементи.

Узагальненість знань – вміння виразити конкретне знання в узагальненій формі [24, c. 23].

Тож, якість засвоєних учнем знань створює передумови для повноцінної діяльності в сфері матеріальної і духовної культури. Від якості знань, якими загальноосвітня школа озброює учнів, залежить, наскільки успішно її випускники зможуть