Розвиток читацької компетентності молодших школярів

 

 

1. Видатні вчені, методисти про розвиток читацької компетентності молодших школярів

2. Шляхи формування навичок читання

2.1. Формування навиків читання вголос і мовчки на уроках читання

2.2. Елементи ігрових технологій на уроках та в позакласній роботі

2.3. Роль словникової роботи у розвитку читацьких навичок молодших школярів

3. Аналіз твору – шлях до досягнення високого рівня читання

4. Розвиток творчих здібностей на уроках читання

4.1. Формування читацького кругозору молодших школярів на уроках читання

4.2. Роль уроків позакласного читання у розвитку читацької компетентності учнів молодших класів

5. Застосування інтерактивних методів навчання – запорука успішного читання

6. Позакласна робота – вагома складова формування читацької компетентності молодших школярів

7. Розвиток читацьких навичок засобами міжпредметних зв’язків

 

“Читання – це віконце в світ,

найважливіший інструмент навчання,

воно має бути вільним, швидким -

лише тоді цей інструмент буде готовий до дії“

В. О. Сухомлинський

Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві. Вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої людини є одним із головних завдань системи освіти.

Духовне відродження українського народу неможливе без впливу літератури на формування національної свідомості. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити у людини вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.

Навчити учнів добре читати – одне з найважливіших завдань школи. Ще В. Сухомлинський писав, що читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

Чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку.

Тому пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра. У Державному стандарті початкової загальної освіти читацька діяльність розглядається як “комунікативна мовна пізнавальна діяльність, спрямована на сприйняття, осмислення і відтворення прочитаного”.

Це вимагає від вчителя особливої уваги до своїх учнів: вивчення їх індивідуальних особливостей, навчальних можливостей, індивідуальних інтересів, передбачення і подолання труднощів у навчанні. Тому потрібно педагогам забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання, володіння ефективними методами й прийомами.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що ґрунтовні та принципово нові підходи до навчання грамоти і формування читацької діяльності молодшого школяра досліджували багато вчених.

Так, літературознавчою основою дослідження стали праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, М. Бахтіна, Ю. Лотмана та інших.

Суттєво вплинули на розвиток читацької культури школярів дослідження відомих педагогів та психологів: К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, П. Каптєрєва, А. Виготського, Д. Ельконіна та інших.

Проблему розвитку навичок читання розглядали такі науковці і методисти, як: І. Т. Федоренко, І. Г. Пальченко, В. М. Зайцев, О. Я. Савченко, Н. Ф. Скрипченко, В. Б. Едігей і інші.

На думку І. Г. Пальченка, щоб навчити дитину виразно читати, треба спочатку розвивати її здібності до цієї навички.

Професор І. Т. Федоренко дійшов висновку, що швидкість читання істотно впливає на якість запам’ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не на сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв’язки між ними.

На думку В. М. Зайцева важлива не тривалість читання, а чистота тренувальних вправ. Він наголошував, що у роботі з розвитку навички читання треба мати на увазі не швидкочитання, а читання в оптимальному темпі (від 120-150 слів за хвилину). Саме в такому темпі, вважає В. М. Зайцев, досягається найкраще розуміння учнями прочитаного тексту.

О. Я. Савченко наголошує на необхідності комплексного підходу до вдосконалення і розвитку усіх якостей читання, бо “усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу, рівня усвідомленості, а виразність відображає всі якості навички читання”.

Н. Ф. Скрипченко вважає, що учень початкових класів повинен навчитися читати свідомо, правильно, виразно відомий текст цілими словами до 100 слів за хвилину голосно і мовчки на 50-60 слів швидше, ніж уголос. Це його мінімальний рівень, без якого не можливо оволодіти основами наук у середніх класах.

На думку наукознавців Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, О. В. Джежелей, О. М. Коваленко, А. А. Ємець у роботі з розвитку навички читання необхідно передусім враховувати рівень підготовки дітей, з якими вони приходять до