Ситуативно-мовленнєві функції артикля в сучасній іспанській мові та засоби їх відтворення при перекладі на українську

 

1.1. Види і форми артикля 

1.2. Вживання неозначеного артикля 

1.3. Вживання означеного артикля 

1.4. Вживання так званого артикля середнього роду 

Висновок до Розділу I 

2.1. Способи передачі функції артикля 

2.2. Актуалізація тема-рематичних відношень за допомогою артикля 

2.3. Актуалізація в реченні 

2.4. Опущення артиклів 

Висновок до Розділу II. 

 

На перший погляд, проблема відтворення іспанських артиклів в українській мові вже не є настільки істотною, порівняно з проблемами глобальнішими, які викликають значно більші труднощі для перекладачів. Проте, зосереджуючись лише на основних питаннях лінгвістики або мовознавства, і мови не може іти про досконале вивчення іспанської.

Мова, будучи живим організмом, постійно розвивається, зазнає суттєвих змін в період свого існування. Як і будь-яка інша частина мови, артикль змінюється відповідно до часового періоду, в якому мова знаходиться в даний момент, набуваючи нових значень, форм і функцій, та поступово втрачаючи старі. Тому важливою задачею для того, хто вивчає мову, стає своєчасне виявлення та вивчення нових мовних форм і тенденцій мовних елементів. А правильне та вміле застосування артикля є необхідною умовлю при оволодінні мовою. Особливо це стосується носіїв «безартиклевих» мов, однією з яких є українська.

Як правило, під час здійснення перекладу, артиклями нехтують: їм не приділяється багато уваги, адже за відсутності в мові перекладу артикля як такого, ця частина оригінального тексту просто ігнорується чи взагалі не помічається тими, хто здійснює чи то письмовий, чи то усний переклад. Але просто опускати або оминати артиклі неправильно.

Не дивлячись на те, що артикль, як службову частину мови, перекласти не можна, він несе в собі важливе смислове навантаження, а іноді навіть здатен змінити сенс усього висловлення. Саме тому перекладачі, які надають перевагу передачі лише основних компонентів речення, роблять велику помилку.

Отже, при дослідженні цього питання, увага, насамперед, звертається на вивчення випадків розходження граматичної побудови мов в аспекті вживання артиклів та варіанти таких альтернативних способів перекладу, щоб запобігти великих розбіжностей у мові оригіналу та мові перекладу. До цього ж питання відносяться специфічні явища та конкретні випадки при перекладі з іспанської на українську.

Мета роботи: визначення та характеристика функціональних властивостей артикля в сучасній іспанській мові та визначення засобів відтворення артиклів в українській мові, а також дослідження закономірностей застосування артиклів в різних ситуаціях і контекстах.

• визначити та дослідити предмет і задачі функціональної граматики, уточнити поняття «артикль» і роздивитися його граматичні категорії;
• проаналізувати вже дослідженні функціональні властивості артиклів та виявити нові на матеріалі попередніх робіт, статей і публіцистичних текстів, виявити засоби відтворення артиклів в українській мові;
• дослідити теоретичні проблеми, пов’язані з відтворенням артиклів у мові перекладу, проаналізувати ситуативно-мовленнєву залежність артиклів.

Об'єкт дослідження: означений артикль, неозначений артикль, артикль середнього роду, нульовий артикль.

Предмет дослідження: вживання означеного та неозначеного артиклів в залежності від контексту, опущення артиклів в іспанській мові, способи передачі ситуативного застосування артиклів на українську.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, аналітичний.  

 

 

В іспанській мові з іменниками тісно пов’язане особливе службове слово, яке передує йому – артикль [22].

Варто відмітити, що в мовленні граматичні та семантичні функції артикля тісно переплітаються одна з одною і тому їх виділення досить умовне та здебільшого необхідне для зручності вивчення особливостей застосування артикля [3].

 

 

Арти́кль (лат. articulos – «визначник», «вказівник», «член») – визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність [20].

Артикль буває двох видів: означений та неозначений. Артиклі мають форму числа а роду [2, с. 4]. 

Слід зазначити, що багато хто з граматистів притримуються традиційної точки зору, яка зазначена в граматиці Іспанської Академії, і вважають, що в іспанській мові існує неозначений артикль множини: unos, unas. Проте чимало іспаністів мають іншу точку зору и доводять, що форми unos, unas – це неозначені займенники. Які відповідають українським займенникам деякі, якісь, які-небудь і т. д. Нарешті, є вчені, які вважають, що в іспанській мові взагалі існують форми лише означеного артикля.

 

 

1. Неозначений артикль зазвичай вказує на те, що мова йдеться про предмет (особу, явище), що не згадувалися раніше в даному контексті або невідомі співбесіднику.

2. Неозначений артикль може вказувати на те, що із багатьох названих іменником об’єктів виділяється один із низки їм подібних. 

3. Неозначений артикль вказує на будь-який названий іменником об’єкт, не конкретизуючи його. В такому випадку неозначений артикль має узагальнююче значення, що наближається до одного із значень означеного артикля.