Управління вогнем відділення і взводу

Учбові та допоміжні цілі:

1. Вивчити роботу командира по організації вогню до бою і в ході бою.

2. Виховати почуття впевненості в досягненні перемоги в бою не кількістю, а вмінням.

3. Привести командирські, методичні та практичні навики.

Учбові години: 2 години.

Вид заняття: групова вправа.

Місце проведення: клас ВП.

Учбові питання:

1. Визначення та сутність керування вогнем.

2. Робота командира по організації вогню.

3. Робота командира по управлінню вогнем у ході бою.

4. Особливості роботи командира по організації вогню та по управлінні вогнем в обороні та в наступі.

Матеріальне забезпечення: макет місцевості, умовні тактичні знаки, указка, “Альфа”, слайди; схеми: 1) картка вогню відділення, 2) схема опорного пункту МСВ.

Керівництво і посібники:

1. Бойовий устав Сухопутних військ частина ІІІ, стор. 1-10, 20-23.

2. Посібник: “Управління вогнем мотострілкових і танкових підрозділів” стор. 3-6, глава І. 3. Часткова методика вогневої підготовки.

1. Визначення та сутність керування вогнем.

Доповісти: що таке бій і його ціль?

Бій – організоване озброєне зіткнення підрозділів і частин воюючих сторін. Він є єдиним засобом досягнення перемоги.

Ціль бою – знищення або полон супротивника. Складні умови сучасного бою, озброєння військ різноманітними видами зброї і боєприпасів пред’являє особливо підвищені вимоги до управління вогнем мотострілкових і танкових підрозділів.

Що потрібно розуміти під управлінням вогнем?

Управління вогнем – це сукупність заходів, які проводяться командирам і штабом в період організації бою і в бою в цілях найбільш повного і ефективного використання всіх вогневих можливостей, придатних і підтримуючих за для поразки супротивника.

У відповідності з цим, управління вогнем можна поділити на 2 основні частини:

Організація вогню.

Керівництво вогнем.

Організація вогню – один із елементів організації бою. Вона являє собою діяльність командира до відкриття вогню по живій силі і по вогневих засобах противника і включає:

- вивчення і оцінку місцевості;

- вибір і вивчення орієнтирів;

- вибір вогневих позицій;

- постановка вогневих задач;

- підготовка вогневих даних для стрільби.

Управління вогнем в ході бою охоплює діяльність командира, направлену на забезпечення вогнем для виконання бойової задачі.

Воно включає:

- розвідку, оцінку цілей і визначення черговості їх поразки;

- вибір виду зброї і типу боєприпасів для поразки цілі;

- цілевказівки;

- визначення моменту відкриття вогню;

- подачу команд на відкриття вогню або постановку вогневих задач;

- спостереження за результатами вогню і його коректування;

- маневр вогнем;

- контроль за витратами боєприпасів.

2. Робота командира по організації вогню.

“ Організації вогню. Вивчення і оцінка місцевості; вибір і призначення орієнтирів; організація спостереження за полем бою; вибір вогневих позицій; постановка вогневих задач; підготовка вогневих даних для стрільби”.

А). Вивчення і оцінка місцевості:

При організації боєм місцевість оцінюється таким чином в світлі поєднання швидкого переміщення своїх або підрозділів противника з веденням вогню з ходу; враховуються можливості зміни місцевості після застосування ядерної зброї і передбачаються варіанти організації спостереження цілевказівки в цих випадках; визначаються кордони і місця найбільш вірогідного розміщення протитанкових засобів противника і намічаються ділянки зосередження вогню для придушення цих засобів; оцінюються можливості ведення вогню на даній місцевості із танків, бронетранспортерів поверх своїх військ у проміжках між своїми підрозділами; ретельно вивчаються підступи до проходів у своїх мінних полях і намічається порядок ведення вогню, вогневих засобів у період подолання проходів при контратаках. У всіх випадках при вивченні місцевості потрібно передбачати можливість на ній в умовах сильного задимлення і пожеж а також в ночі. Необхідно визначити місцеві предмети, які можуть бути видні на фоні неба в диму, в сутінках і вночі, прийняти міри для забезпечення правильних направлень стрільби в цих умовах. Загальноприйнятим є порядок вивчення і оцінки місцевості спочатку в розміщеннях противника, потім у районі своїх підрозділів.

При вивченні місцевості в розміщені противника командир визначає:

- місця вірогідного розміщення елементів бойового порядку противника в його вогневих засобах;

- характер вірогідних дій противника;

- на яких напрямах, рубежах, по яких ділянках і районах, які види вогню краще застосувати;

- орієнтири і рубежі (ділянки), де може бути досягнуто найбільшу поразку противника зосередженим вогнем.

Б). Вибір і призначення орієнтирів:

в ході вивчення і оцінки місцевості у всіх видах бою старшим начальником назначаються єдині орієнтири.

В якості орієнтирів обирають добре видимі місцеві предмети, переважно такі, які важко знищити в ході бою: гребні висот, закінчення ярів і лощин, вигини доріг, краї лісових масивів, окремі чи крайові побудови та т. п.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежам від себе в сторону противника.

Один із орієнтирів назначається основним. В наступі основний орієнтир обирається звичайно на рубежі найбільшої задачі підрозділу в напрямку середини бойового порядку наступаючих, в обороні – в середині смуги вогню підрозділи на дальньому рубежі.

За