Журналістика Великобританії

1. Журналістика Великобританії XVІІІ століття
2. Британська преса ХІХ століття
3. Англійська журналістика ХХ століття
4. Радіо- і телевізійне мовлення в Англії
5. Розвиток цифрового телебачення Великобританії

 

Британська журналістика XVІІІ століття остаточно виробила і закріпила такий гострий публіцистичний жанр, як політичний памфлет, сповнений викривально-сатиричного пафосу, сміливо використала його як надійну потужну зброю боротьби з феодально-клерикальною реакцією. Сатирично-повчальні журнали заклали міцний фундамент для подальшого розвитку масової аудиторії, вироблення системи жанрів і засобів журналістської майстерності.

На умонастрої прогресивних сил країни справили сильний вплив ідеї Великої французької революції (1789 – 1799). Незважаючи на те, що британські офіційні кола стали оплотом європейської реакції та знаряддям контрреволюції, заворушення охопили досить широкі верстви соціальних низів. Яскравим явищем у громадському житті Англії були публікації та поширення творів, що стверджували ідеали свободи, рівності, братерства. Деякі видання розповідали читачам про бідування «трудящої частини людства» в інших країнах світу.

Коли у Франції почалася революція, то багато ліберально налаштованих редакторів англійських газет попервах почали всіляко підтримувати сам факт повалення французької абсолютистської монархії та утвердження рівних прав буржуазного та дворянського класів. Тоді найбільш реакційні представники британського дворянства, які сильно впливали на політичне становище в країні, почали в парламенті та в пресі звинувачувати «вільнодумців», нібито надруковані кореспонденції «написані в комісаріатах нового уряду в Парижі». Архіви того часу переповнені такими документами. Вони переконують у неминучій фінансовій залежності преси від того чи іншого джерела.

Відвертим противником Франції виступала заснована в 1789 році газета «Обсервер». На межі ХVІІІ – ХІХ століть між Францією та Англією велася справжня інформаційна війна, кожна сторона намагалася всілякими шляхами створити політичний і психологічний плацдарм в англійській та французькій громадській думці.

Наприкінці XVІІІ століття в Англії з’являються газети, які протягом багатьох десятиліть і навіть кількох століть визначатимуть обличчя преси в країні. Так, у 1785 році потреби в рекламі зумовили виникнення газети «Таймс», що поступово стала символом англійського стилю життя.

 

 

Здобувши світову першість у промисловому розвитку, Англія до середини ХІХ століття стала країною «зразкового капіталізму». У 50-60-ті роки посилилася її колоніальна політика. Англійці воювали в Китаї, Ірані, Індії, Південній Африці, у Новій Зеландії, на Ямайці, в Ефіопії, в Криму. Посилилося колоніальне уярмлення в Ірландії, що викликало нове піднесення боротьби ірландського народу за незалежність. Незважаючи на те, що чартистський рух вичерпав свої внутрішні резерви, англійські робітники знову виступили за загальне виборче право у 1865 – 1867 роках, заручившись підтримкою тред-юніонів – профспілок, що набирали силу.

На зміну «золотому» сторіччю європейської культури йшло «срібне». І хоча реалізм не вичерпав ще своїх великих ресурсів, усе відчутніше заявляло про себе декадентство. Наприкінці ХІХ століття почалося формування того явища, яке в ХХ дістає назву «масова культура».

Причетна до її формування масова преса, доступна широкому колу читачів, широким верствам населення, зароджується в Англії в останні десятиліття ХІХ століття. Бурхливий розвиток економіки разом з науково-технічним прогресом зумовили появу нових соціальних функцій преси, яка мала обслуговувати найширші верстви населення.

Після скасування «податків на знання» в англійській журналістиці почалося формування такої системи періодичних засобів інформації, яка майже в незмінному вигляді збереглася до кінця ХХ століття, до появи та розвитку нових електронних засобів спілкування.

Прийняття закону про загальну початкову освіту для дітей, збільшення субсидій на освіту взагалі об’єктивно сприяло виникненню нової – і, головне, широкої соціальної аудиторії. Саме для неї й призначався ряд масових газет, котрі вирізнялися низькою роздрібною ціною, великим накладом і величезним обсягом реклами: «Ньюз оф зе уорлд» (1843), «Дейлі мейл» (1896), «Дейлі експрес» (1900). Вони були розраховані на смаки малоосвіченої, але великої читацької аудиторії.

Таким чином, запровадження в Англії та інших європейських країнах у широких масштабах початкової освіти й технологічні нововведення у видавничому процесі стимулювали диференціацію преси на якісну та масову. Збагатилася типологія видань.

Фактично виникла «нова» журналістика, що мала як достоїнства, так і недоліки. Тепер газети і журнали писали не лише про міжнародну й внутрішню політику, фінанси та спорт. Збільшення вільного часу після скорочення робочого дня, організація різноманітного дозвілля спричинили розширення кола тем і проблем, про які почали розповідати журналісти англійських редакцій. Негативний бік «нової» журналістики викликав потік сенсацій, висмоктаних з пальця, часом просто вигаданих, відбувалося порушення прав людини (зокрема, на особисте життя), за які боролися ті ж журналісти протягом минулих століть.

У нових умовах якісні видання («Таймс», «Файненшл Таймс», «Дейлі Телеграф», «Манчестер Гардіан») у своїй змістовій моделі не змогли уникнути негативних проблемно-тематичних ліній, що стали популярними на шпальтах масової преси, але постаралися звести до мінімуму сенсаційний потік, зробивши ставку на рекламодавців. Інакше ці видання просто не вистояли б у конкурентній боротьбі з мільйонними накладами масових газет.

Хоча, звичайно, і якісна періодика використовувала у своїй практиці маніпулювання громадською думкою. Так, провідна якісна газета «Таймс» саме в подачі інформації про зовнішню політику виявила свою ідеологічну «ангажованість». Незважаючи на те, що Наполеон ІІІ був союзником Англії, «Таймс» відгукувалася про нього стримано. Газета зайняла проурядову позицію під час висвітлення ірландського питання, подій на Балканах; вона була найактивнішим учасником «газетної війни», що розгорнулася