Системи комутації в електрозв’язку

 

ВСТУП

1.ВХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ

2ЗАГАЛЬНІ РОЗРАХУНКИ ДЛЯ ПОБУДОВИ ЗАГАЛЬНОЇ СХЕМИ СИСТЕМИ КОМУТАЦІЇ

3ПОБУДОВА СХЕМИ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ТА РОЗРАХУНОК СТРУКТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ

3.3СХЕМА ЦКП ДЛЯ БАЗОВОЇ СТРУКТУРИ ST-S-ST

3.4 СХЕМА ЦКП ДЛЯ БАЗОВОЇ СТРУКТУРИ ST-ST-ST

4ПОБУДОВА ІМОВІРНІСНОГО ГРАФА ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ВТРАТ

4.1ІМОВІРНІСНИЙ ГРАФ ДЛЯ КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ S-T-S

4.2ІМОВІРНІСНИЙ ГРАФ ДЛЯ КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ T-S-T

4.3ІМОВІРНІСНИЙ ГРАФ ДЛЯ КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ST-S-ST

4.4ІМОВІРНІСНИЙ ГРАФ ДЛЯ КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ST-ST

5РОЗРАХУНОК ВТРАТ ТЕЛЕФОННИХ СПОЛУЧЕНЬ НА ПІДСТАВІ ІМОВІРНІСНОГО ГРАФА

5.1РОЗРАХУНОК ДЛЯ СТРУКТУРИ S-T-S

5.2РОЗРАХУНОК ДЛЯ СТРУКТУРИ T-S-Т

5.3РОЗРАХУНОК ДЛЯ СТРУКТУРИ ST-S-SТ

5.4РОЗРАХУНОК ДЛЯ СТРУКТУРИ ST-SТ-SТ

6ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ СХЕМИ КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ

6.1ОПТИМІЗАЦІЯ ЦКП ДЛЯ СТРУКТУРИ S-Т-S

6.2ОПТИМІЗАЦІЯ ЦКП ДЛЯ СТРУКТУРИ Т-S-S-T

6.3ОПТИМІЗАЦІЯ ЦКП ДЛЯ СТРУКТУРИ SТ-S-ST

6.4ОПТИМІЗАЦІЯ ЦКП ДЛЯ СТРУКТУРИ SТ-ST

7СТРУКТУРНІ СХЕМИ ЕЛЕМЕНТІВ ТА РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКА СКЛАДНОСТІ

7.1СТРУКТУРНІ СХЕМИ ТА ПОКАЗНИКИ СКЛАДНОСТІ ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ

7.2РОЗРАХУНОК ТА ПОРІВНЯННЯ ПОКАЗНИКІВ СКЛАДНОСТІ ДЛЯ ЦКП В ЦІЛОМУ

ТАБЛИЦЯ ВАРІАНТІВ ДЛЯ ГРУПИ А

ТАБЛИЦЯ ВАРІАНТІВ ДЛЯ ГРУПИ Б

ТАБЛИЦЯ ВАРІАНТІВ ДЛЯ ГРУПИ В

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ФОРМА ДЛЯ РОЗРАХУНКУ МІСТКОВОГО ГРАФА.

 

 

Курсовий проект по предмету „Системи комутації в електрозв’язку” орієнтований на те, щоби донести до студентів загальні ідеї побудування та розрахунків сучасних систем телефонного зв’язку, комутаційних полів телефонних станцій. Теоретичний та практичний матеріал не орієнтований на конкретне обладнання будь-якого виробника, це вивчається в інших курсах. Матеріал розглядається навмисно дещо абстрактно, навіть не використовуються стандартні швидкості та ієрархічні схеми телефонних потоків – це зроблено з метою опанування студентами основних прийомів розв’язання задач проектування систем комутації в електрозв’язку, не відволікаючись на технічні подробиці конкретної реалізації. Основний метод розрахунку втрат – комбінований, на одних ділянках застосовується метод першої формули Ерланга (за таблицями Кендалла-Башаріна), на інших – метод імовірнісних графів (метод графів Лі). Завдання містить в собі параметричну оптимізацію, яка в деяких випадках може перейти в оптимізацію базової структури. Пропонується два підходи до оптимізації – один ґрунтується на варіації параметрів периферійного обладнання, інший – центрального. Студенти мають обрати той з них, який є найбільш ефективним і можливим в даному випадку. Сам алгоритм оптимізації також не є предметом курсового проекту – цілком прийнятно виконати найпростішу оптимізацію методом грубого підбору, тим більше, що весь розрахунок може бути реалізовано на електронній таблиці “Excel” або будь-якій іншій програмі такого ж призначення. 

 

 

Розрахувати такі параметри комутаційної системи:

• Кількість абонентів на одному абонентському концентраторі
• Пропускну здатність T-ступеню або T-розмірність ST-ступеню комутації
• Визначити конфігурацію та структурні параметри комутаційного поля, в тому числі:
• оптимальний розмір абонентської групи та кількість груп
• оптимальну кількість комутаційних елементів проміжних ланок
• оптимальне число проміжних ланок
• Визначити показник складності для кожного комутаційного елемента, загальний показник складності для комутаційного поля початкової та оптимізованої структури.
• Оптимізація повинна ґрунтуватися на розрахунку показника втрат телефонного сполучення. Мета оптимізації – досягнення найбільш економічної структури, яка задовольняє вимогам норми втрат.

 

Курсовий проект повинен містити в собі такі складові частини:

1. загальну схему комутаційної системи 
2. початкову (неоптимізовану) структурну та еквівалентну схему центрального комутаційного поля
3. оптимізовану структурну та еквівалентну схему комутаційного поля
4. імовірнісні графи для обох структур – неоптимізованої та оптимізованої
5. схеми комутаційних елементів кожної ланки поля
6. пояснювальну записку з розрахунками, описом логіки роботи елементів та ходу оптимізації структурних параметрів поля

 

Дана методика відображає елементи та загальний хід теоретичного розрахунку й оптимізації системи цифрової комутації. Вона не прив’язана до конкретної апаратної платформи і не є посібником з проектування телефонних станцій зі стандартних блоків, що випускаються промисловістю засобів зв’язку; методику призначено для кращого розуміння процесів комутації каналів, що відбуваються у найбільш поширених промислових цифрових АТС.

Проектування комутаційної системи розглядається на прикладі конкретних цифрових даних. 

1. yаб=0,12 Ерл. Інтенсивність телефонного навантаження, яке надходить з одного середньостатистичного абонента. Цей показник, хоча й не є математично точним для опису потоку викликів, що існує в реальних системах зв’язку, але традиційно широко застосовується в телефонії.
2. N=100000 абонентів. Загальна кількість абонентів, яких повинна обслуговувати станція. Це тільки так звані „свої” абоненти, тобто такі, які безпосередньо включені у номерну ємність. Але крім цих абонентів, є ще виклики, які надходять через з’єднувальні лінії від інших станцій – вони також створюють навантаження, їх треба враховувати окремо.
3. yсл=0,85 Ерл. Середня інтенсивність телефонного навантаження, яке надходить з кожної з’єднувальної лінії.
4. Vсл=400 з’єднувальних ліній. Загальна кількість ліній, що з’єднують проектовану станцію з іншими АТС у мережі. Вважається, що лінії є двоспрямованими, тобто, вони можуть бути як джерелом телефонного навантаження, так і одержувачами викликів. Лінії по напрямках не розділяються, тому що у сучасних телефонних мережах з кільцевою топологією всі лінії звичайно йдуть одним пучком.
5. sаб=48 Кб/с. Пропускна здатність базового потоку. Цей параметр визначає швидкість потоку, який створюється після перетворення голосового сигналу одного абонента в цифрову форму. Конкретне значення „48” є дещо абстрактним, в реальних системах застосовуються інші швидкості. Але з точки зору логіки розрахунків це