Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров’я особи

 

Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров’я особи

Зміст поняття «тілесне ушкодження», ознаки та класифікація тілесних ушкоджень на законодавчому рівні

Характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 122 КК, його кваліфікуючі ознаки

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 128 КК України

Аналіз судової практики кримінальних справ за злочини, передбачені ст. ст. 122, 128 КК України

 

 

Суспільна небезпека, як загальноприйнята соціальна (матеріальна) ознака злочину, виражається у двох вимірах: якісному, тобто характером суспільної небезпеки, що пов’язаний із соціальною цінністю об’єкта посягання (на особливу соціальну цінність об’єкта посягання – здоров’я особи, вказує те, що виділений об’єкт охороняється тільки кримінально-правовими заходами), і кількісному – її ступенем, який визначається тяжкістю наслідків, тобто зовнішніх вимірів, що відбулися у результаті вчинення того або іншого злочину, найбільш поширеними серед яких є заподіяння тілесних ушкоджень. Якщо характер суспільної небезпеки слугує критерієм відмежування одного виду злочину від іншого, то ступінь суспільної небезпеки є тією об’єктивною величиною, яка дозволяє відокремити один злочин від іншого усередині певного виду. Отже, характер суспільної небезпеки діяння та її ступінь мають самостійні правові значення. Викладене підтверджується нормативною регламентацією кримінальної відповідальності за посягання на здоров’я особи. Адже, “…позбавлення людини здоров’я, навіть і тимчасове, пов’язане із заподіянням їй фізичної, моральної, а часто і матеріальної шкоди. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв та скоєння інших подібних злочинів не тільки спричиняє шкоду здоров’ю, але й зачіпає інші інтереси особи” [1, c. 133].

Незважаючи на всю складність і вагомість питання щодо тілесних ушкоджень, воно й досі залишається одним з найменш розроблених в Особливій частині Кримінального кодексу України. За часів існування України як незалежної держави цій проблемі приділялося не достатньо уваги, є лише декілька публікацій та фундаментальних робіт українських фахівців з цього приводу. Окремі аспекти визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень розглядали такі науковці, як І. О. Зінченко, О. О. Дудоров, П. П. Андрушко, О. М. Юрченко та О. Ф. Бантишев [2,c. 81].                                                            

Мета даної курсової роботи - дослідження змісту поняття «тілесні ушкодження», аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак злочинів, передбачених статтями 122, 128 КК України. Виходячи із поставленої мети, слід досягти наступних завдань:

1. ознайомитися із видами злочинів проти здоров’я;
2. детально зупинитися на видах тілесних ушкоджень залежно від форм вини;
3. дати характеристику поняттю «середньої тяжкості тілесне ушкодження», його юридичні та медичні ознаки;
4. розглянути судову практику кримінальних справ за злочини, передбачені ст. ст. 122, 128 КК України з кваліфікуючими ознаками.

При написанні курсової роботи слід керуватися різними загальнофілософськими, загальнонауковими, спеціальними та власними методами. Серед них: діалектичний, особливість якого полягає у вивченні законодавчого аналізу злочинів проти здоров’я; логічний, що дає можливість проаналізувати таке явище як тілесні ушкодженя, виокремити види тілесних ушкоджень на складові частини та дослідити кожну з них окремо; та порівняльний метод, за допомогою якого можливо провести розмежування між злочинами передбаченими ст. 122 КК України та ст. 128 КК України. 

 

 

Злочинами проти здоров’я є протиправні умисні або необережні діяння, які безпосередньо спрямовані на завдання фізичної або психічної шкоди здоров‘ю інших осіб. 

Спеціальні питання кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи висвітлені в ППВСУ «Про судову практику в справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1[3] та «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2 [4].

Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я особи передбачає здійснення кримінально-правової оцінки таких суспільно небезпечних і протиправних діянь, що, посягаючи на життя й здоров’я особи, руйнують і спотворюють ці найцінніші блага, а також наражають на небезпеку заподіяння їм шкоди.

Кваліфікуючи ці злочини за об’єктом посягання, необхідно пам’ятати, що в розділі ІІ Особливої частини КК об’єднано посягання на два різних родових об’єкти – суспільні відносини щодо охорони життя та суспільні відносини щодо охорони здоров’я особи. При цьому: кожний злочин проти життя завжди пов’язаний із заподіянням шкоди здоров’ю, проте не кожне посягання проти здоров’я зашкоджує життю. Наприклад, при вчиненні такого злочину проти життя, як убивство, руйнується і життя, і здоров’я потерпілого. Заподіяння ж особі побоїв, мордувань, умисного легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження не призводить до втрати життя, хоча при цьому страждає здоров’я.

Суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров’я особи також є безпосередніми об’єктами відповідних злочинів. Додатковими об‘єктами можуть виступати честь і гідність людини. 

Здоров’я особи – це стан людського організму, за якого нормально функціонують усі його органи та тканини. При цьому в преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначено, що здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад. Термін «особа» означає окремий індивід, особистість, людину як втілення індивідуального начала в суспільстві.