Педагогічні умови організації роботи психолога з важковиховуваними учнями

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВАЖКОВИХОВУВАНОСТІ УЧНІВ

1.1 Поняття « важковиховувані діти»

1.2 Причини девіантної поведінки підлітків

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВАЖКОВИХОВАНОСТІ УЧНІВ

2.1 Основні шляхи і засоби виховання педагогічно занедбаних дітей

2.2 Методичні рекомендації вчителям щодо роботи з важковиховуваними учнями

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Актуальність досліджуваного питання зумовлена тим, що в наш час, коли школа відчуває слабку підтримку зі сторони держави, а частина батьків займається виключно матеріальним достатком родини, досить поширеним явищем є пониження професійного рівня сучасних педагогів, тому постає досить гостро питання наявності великої кількості педагогічно запущених дітей (школярів).

З поняттям «педагогічна занедбаність» педагоги і батьки найчастіше зіштовхуються, коли діти стають підлітками, коли їх вчинки (і провини) є проявом їх характерних рис, входять у структуру поведінки, тобто розцінюються як звичні й устояні. Але підліток стає «важким» не за один день і навіть не за один місяць – це процес тривалий, що іде своїми коренями у період старшого дошкільного і молодшого шкільного дитинства.

Вихователі відзначають: деякі діти переходять у розряд «важких» вже в старшій групі дитячого саду – вони з працею засвоюють матеріал на заняттях, сваряться з однолітками, не вміють зайняти себе грою чи цікавою справою, не люблять виконувати трудові доручення.

Можна припустити, що педагогічна занедбаність починає виявлятися ще в дошкільному дитинстві, якщо виховно-освітній процес містить передумови для її формування.

Результати ряду досліджень свідчать: джерелами провин і правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровому й іншому видах діяльності, які спостерігаються вже в дошкільному віці.

Серед українських дослідників проблему відхилень у поведінці неповнолітніх вивчали такі відомі вчені, як А. Г. Антонова, І. С. Дьоміна, О. В. Киричук, І. П. Лисенко, Н. Ю. Максимова, В. П. Оржеховська, Т. М. Титаренко, В. О. Татенко, С. О. Тарарухін, СІ. Яковенко та ін.

Об’єкт – виховний процес в загальноосвітній школі.

Предмет -педагогічні умови роботи психологаз важковиховуваними підлітками.

Мета – розробка теоретичних засад і практичних науково-обґрунтованих пропозицій щодо шляхів корекції важковиховуваності учнів.

Відповідно до мети передбачається розв’язати такі завдання:

Визначити поняття та особливості важковиховуваності учнів.

Проаналізувати особливості психолого-педагогічної допомоги важким підліткам.

Запропонувати методи корекції важковиховуваності в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Розробити методичні рекомендації щодо роботи з важкими учнями.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися наступні методидослідження:

1) теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури та узагальнення отриманої інформації;

2) емпіричні: спостереження за діяльністю школярів, створення педагогічних ситуацій, анкетування, бесіда;

3) узагальнення педагогічного досвіду роботи колективу школи з важковиховуваними учнями.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, які у свою чергу складаються із підрозділів, висновків та списку використаної літератури (20 найменувань). Зміст роботи викладено на 40сторінках.

 

 

 

У широкому розумінні важковиховуваність – це поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається вихователь при організації і здійснюванні виховного процесу. У вузькому розумінні цей термін використовується для позначення наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень і патології психічної активності), який потребує відповідної уваги й спеціальних зусиль вихователя для подолання його. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов’язані з його індивідуально-типологічними проявами як особистості й суб’єкта власної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показників норми, але не демонструють ознак психічної патології, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як «важких»[4, с. 288].

Сьогодні в науково-педагогічній літературі немає однозначного визначення важковиховуваності. Поряд з поняттям «важковиховуваний» (І. А. Невський), у літературі зустрічаються «педагогічно занедбаний» (Г. П. Медведев, Г. П. Давидов), «важкий підліток» (Є. Г. Костяшкін, А. Ф. Нікітін[17, с. 65]) «соціально-педагогічно занедбаний підліток» (А. С. Бєлкін), «діти з відхиленням у моральному розвитку» (В. М. Обухов). Розмаїтість понять пояснюється різноманітністю підходів до вивчення педагогічної проблеми відхилень в поведінці школярів [2, с. 5].

Філософський аспект проблеми важковиховуваності розкрито у працях С. Анісімова, О. Дробницького, А. Скрипника та ін. ; психолого-педагогічні аспекти – в роботах М. Алемаскіна, Г. Бочкарьової, В. Демиденка, Л. Зюбіна, Б. Кобзаря, А. Ковальова, П. Лєcгафта[10, с. 34], І. Невського, Т. Титаренко[18, с. 45] та ін. ; правові – в дослідженнях Ю. Антоняна, К. Ігошева, М. Костицького, В. Кудрявцева, Г. Міньковського, О. Тузова та ін. ; медичні – у працях А. Селецького, С. Тарарухіна, О. Личко, Г. Фелінської [12, с. 98].

На підставі аналізу сучасної науково-педагогічної літератури можна виділити 3 істотні ознаки, які складають зміст поняття “важкі діти”. В. Степанов визначає, що першою ознакою є наявність у дітей або підлітків відхиленої від норми поведінки. По-друге, до категорії важких дітей відносяться такі діти і підлітки, порушення яких важко виправляються, коригуються. У цьому зв’язку варто відрізняти терміни «важкі діти» і “педагогічно занедбані діти”. Всі важкі діти,