Теорія вартості

 

1. Вступ

2. Товар і його властивості

3. Концепції вартості товару

4. Закон вартості

5. Сучасні підходи до теорії вартості

6. Теорії вартості

7. Висновок

8. Список використаної літератури

 

 

Визначення вартості (цінності) товару – одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.

Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Він довів, що двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Споживна вартість створюється конкретною працею; вартість створюється працею взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто абстрактною працею. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що величина вартості товару визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Ця теорія має найбільше прихильників серед представників вітчизняної і російської економічної науки.

Приблизно водночас з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва і теорія чинників виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін. Вони вважають, що нова вартість створюється не лише живою працею, а й минулою працею, уречевленою в засобах виробництва.

 

 

Товар - це результат виробництва, здатний задовільняти певну потребу і призначений для обміну.

Але товаром також можуть бути ресурси, які не є результатом праці (земля).

Властивості товару:

Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу людини, тобто товар повинен мати певну корисність;

Вартість товару – це втілена в товарі суспільна вартість виробника.

Спільним при виробництві є те, що в цьому процесі використовується головний фактор – праця.

Вартість має якісну і кількісну сторону.

В першому випадку вартість виражає відносини між виробником та якість продукції.

В другому – величину втіленої в товарі суспільно- необхідної праці виробника.

Середній робочий час, потрібний на виготовлення певного товару з урахуванням всіх виробників цього товару за середніх умов виробництва, середньої кваліфікації працівників та середньої інтенсивності роботи називається суспільно- необхідними витратами праці.

Мінова вартість є кількісним співвідношенням в якій один товар обмінюється на інший.

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його властивостей- споживчої вартості та вартості.

Причина цієї двоїстності зумовлюється двоїстим характером вільної в товарі праці. Праця виробника проявляється в двох формах:

Конкретній-це праця окремих, чітко визначених робітників, які виконують певні операції, використовують знаряддя та матеріали, в результаті чого створюється споживна вартість товару.

Абстрактній – це витрати людської праці незалежно від того, хто її здійснює для певного товару.

Суспільний характер абстрактної праці виявляється лише на час обміну коли у певній пропорції обмінюються товари.

Теорія вартості:

Трудова (за Карлом Марксом) ;

Граничної корисності (з боку споживача) ;

Попиту і пропорції (Альфред Маршал) ;

Факторів виробництва;

Інформативна.

 

 

1. Марксистська, відповідно до якої вартість є упредметнена у товарі праця, що робить усі товари порівнянними в процесі обміну. Формою прояву вартості є мінова вартість – пропорція, у якій обмінюються товари. Усі товари як споживчі вартості відмінні один від одного, а як вартості – ті самі. Це протиріччя – між споживчою вартістю і вартістю – К. Маркс назвав внутрішнім протиріччям, укладеним у товарі. Подвійність властивостей товару обумовлена двоїстим характером праці, втіленого в товарі. Праця є одночасно конкретною працею й абстрактною працею.

Конкретною працею називається форма праці, що характеризується своєю метою, характером операцій, предметом, коштами і результатами праці. Конкретною працею товаровиробника створюється споживча вартість.

Разом з тим, усім видам праці характерна витрата фізіологічної енергії людини. І це саме те, що робить усі види конкретної праці однаковими. У товарному господарстві для забезпечення еквівалентного обміну виникає необхідність порівнювати різні види конкретної праці шляхом прирівнювання різних товарів.

Абстрактна праця є працею взагалі, що розуміється як витрата енергії чи робочої сили людини для виробництва продукту на продаж. Абстрактна праця створює вартість товару.

У товарному господарстві, заснованому на приватній власності, конкретна праця являє собою форму частки праці. Приватний характер праці означає, що кожен товаровиробник, працюючи на себе і привласнюючи ресурси і продукти праці, сам вирішує, яку продукцію і у якій кількості він буде виготовляти. Одночасно абстрактна праця являє собою форму суспільної праці в товарному господарстві, що означає, що виробник працює на суспільство, створюючи продукт не для себе, а для продажу, тобто, для інших людей. Між приватним і суспільним характером праці існує протиріччя: як приватний власник виробник точно знає, скільки і якої продукції він буде виготовляти; але в той же час, виготовляючи продукт для продажу, він не може точно знати суспільних потреб у ньому, а також того, скільки таких товарів зроблять конкуренти. Це внутрішнє протиріччя товару періодично виявляється в економічних кризах.