Арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII–XIII ст.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО

 

САІДОВ Зіявудін Абасович

 

УДК 930.2

 

АРАБСЬКІ БІОГРАФІЧНІ СЛОВНИКИ ЯК ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ІСЛАМУ ТА АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА СХІДНОМУ КАВКАЗІ У VII – XIII ст.

 

07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

Київ – 2007

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Бейліс Вольф Менделевич доктор історичних наук, професор Бур’ян Михайло Степанович, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Мицик Юрій Андрійович професор кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська академія” кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Радівілов Данило Анатолійович, заступник директора Інституту сходознавства НАН України.

Провідна установа – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться “27” квітня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174. Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 4

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 4, кім. 207).

Автореферат розісланий “27” березня 2007 р.

 

 

Актуальність теми визначається тим, що іслам як ідеологічна система і в наш час значно впливає на розвиток світового співтовариства та міжнародних відносин. Аналіз географічного положення України й сучасної етно-конфесійної структури українського суспільства свідчать про те, що наша держава в цьому плані також не є виключенням.

Разом з тим, якщо історія виникнення ісламу та загальномусульманських цінностей вивчена досить докладно, то процесу розвитку локальних варіантів цієї світоглядної системи, їх особливостям, уваги приділялося значно менше. Тому злободенним завданням сучасного сходознавства залишається вивчення історії ісламізації країн і народів, завойованих арабами і залучених до складу Халіфату. 

Важливість вивчення обраної проблематики визначається й тим, що у сходознавчій літературі, в якій приділено значну увагу питанням ісламізації Східного Кавказу (Аррану, Ширвану і Дербенту), відсутнє цілісне уявлення про процес залучення народів названого регіону до духовного і культурного життя мусульманського суспільства VII–XIII ст. Це пояснюється надто малим обсягом відомостей про даний аспект життя регіону в арабомовних джерелах, які традиційно використовувалися. Втім, таку лакуну в інформаційному полі джерел можуть істотно заповнити дані біографічних зводів арабською мовою, без дослідження яких, – як слушно зауважив відомий анг­лійський арабіст Х. Гібб, “докладне вивчення мусульманської культури є ­неможливим”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної програми Науково-дослідного центру імені В.М. Бейліса “Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків” ЛНПУ імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний № 0103U003602). 

Об’єктом дослідження є історія ісламу і арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі – в Аррані, Ширвані і Дербенті в VII–XIII ст.

Предметом дослідження в дисертації є арабські біографічні словники як джерела з історії ісламу та арабо-мусульманської культури на Східному Кавказі у VII–XIII ст. 

Географічні рамки дослідження охоплюють територію Східного Кавказу (Арран, Ширван і Дербент) у межах колишньої Кавказької Албанії. ­Арран, Ширван і Дербент зберігали певну єдність у складі Халіфату і в період становлення місцевих мусульманських династій. Арабське завоювання та ісламізація стали переломним етапом в їх суспільному розвитку, бо з того часу соціально-політичне і культурне життя Східного Кавказу тісно пов’язане з історією мусульманського світу. 

Хронологічні рамки дослідження – VII–XIII ст. – визначені у зв’язку з тим, що даний час був першим етапом становлення мусульманського соціокультурного ­середовища на Східному Кавказі, відколи на цей процес суттєво вплинуло арабське завоювання і подальші контакти регіону з країнами Халіфату.

Методологічною основою дослідження є основні концепції сучасної медієвістики про середньовічний Схід, що ґрунтуються на принципах історизму і об’єктивності.

Аналіз біографічних відомостей спирається на методи дослідження арабографічних джерел, розроблені і викладені учасниками періодичних конференцій сходознавців “Бартольдівські читання” у 70–80 рр. минулого століття, і зокрема на найбільш продуктивну методику аналізу існадних ланцюгів, як основної форми фіксації знань, прийнятої мусульманами. 

Мета і завдання дисертаційної роботи полягають у визначенні інформаційного потенціалу середньовічних арабських біографічних словників як джерел з історії ісламу і арабо-мусульманської культурної традиції на Східному Кавказі в VII–XIII ст. 

Виходячи зі сформульованої мети, ставляться такі завдання дослідження:

– виявити склад і основні види джерел з проблеми; 

– встановити характерні для них мотиви відбору персоналій і відомостей про них, принципи організації біографічних матеріалів;

– сформулювати методику дослідження джерел;

– виявити відомості із виданих арабських біографічних словників про хадісознавців, факіхів, суфіїв та інших вчених мужів, чиє походження і діяльність були пов’язані зі Східним Кавказом; 

– узагальнити та дослідити усі біографічні відомості відносно кожного окремо узятого персонажа, що причетний до розвитку мусульманської духовної та культурної традиції у регіоні на досліджуваний період;

– визначити